![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Bureaucratia est anus
Mar. 11th, 2011 02:46 pmОскільки в Україні немає амбасади Вільного Штату Баварія, візу доводиться отримувати в посольстві ГДР. Оскільки в ГДР 80 мільйонів терористів, то на вході — рентґен і металошукач. Мобільні телефони, не кажучи вже про іншу електроніку, проносити не можна, а камер схову нема. Однак, за 6 грн мала архітектурна форма біля сучасного будинку амбасади подбає про ваш багаж, там же є і ксерокс за 2 грн/сторінка.
Туалет у амбасаді ГДР виглядає цілком по-німецьки: охайно, чистенько. Але папір у кабінках — Обухівського комбінату. Думаю, ця деталь дуже гарно символізує, чим є ця установа. Отож, у амбасаді 13 віконечок, захищених броньованим склом від українських терористів. Спілкуватися з ужендасом можливо за допомогою телефона. В кожному вікні сидить ужендас, який вміє щось одне: в одному вікні є спеціаліст з пердіння в стілець вертикально. У іншому ужендас вміє пердіти тільки горизонтально, а в третьому — по діагоналі. На вікнах жодної інформації про типи пердіння в стілець немає, а на вході стоять специально обученные нероби, які задають традиційне радянська питання: «Шо нада?» і після цього визначають, в якому напрямку пердіти. Постоявши в черзі у віконце №6, спеціаліст з пердіння по діагоналі вивчив мої документи і каже: «Слухайте, так а вам не до нас! Хто вас сюди направив? Вам — у віконце для квантового пердіння вгору.» У віконці квантового пердіння трохи цікавіше: воно називається «експрес-вікно» (LOL), і там єдина черга на три вікна. Отже, дістався я туди, ужендаска дивиться мої документи і намагається загнати мене в рекурсію: «А чого ви не пішли у вікно з пердіння по діагоналі?»
На цьому етапі важливо зберегти спокій: ви же не сердитися на компілятор C++, коли він не впізнає оператори, бо ви забули під’єднати відповідні заголовки? Отож, спершу треба під’єднати stdio.h і навчити компілятор хавати стандартний ввід. Потім ви з клавіатури вводите змінну типу «рядок», а хочете з ним працювати, як з числом double — зробіть перетворення типів. Потім ви робите математичні обчислення, сінус який-небудь, а компілятор університетів не кінчав, дайте йому math.h чи шось таке. Так, методично, ви компілюєте прогу, і отримуєте на виході жаданий a.out. Коли компіляцію було завершено, і я отримав паспорт з візою, я так охрінів (бо її ніби мали 2 місяці робити), шо спитав: «Це шо, віза, так?» і отримав у відповідь охуївший погляд ужендаски.
...Походивши по українських ужендах, я заходжу в Міністерство хвороб. Там такий коридорчик з кріслами, потім ще один, потім кабінет «Приймальня громадян». І нікого. Я, не стукаючи, відчиняю двері, очікуючи там побачити ще один коридор, набитий людьми, з «хто останній?», «я за вами», «за мной вот ета женщіна» тощо. А там — кабінет, в якому сидить чиновниця. І каже мені щирою київсько-полтавською говіркою: «Добрий день, сідайте, будь ласка!»
Туалет у амбасаді ГДР виглядає цілком по-німецьки: охайно, чистенько. Але папір у кабінках — Обухівського комбінату. Думаю, ця деталь дуже гарно символізує, чим є ця установа. Отож, у амбасаді 13 віконечок, захищених броньованим склом від українських терористів. Спілкуватися з ужендасом можливо за допомогою телефона. В кожному вікні сидить ужендас, який вміє щось одне: в одному вікні є спеціаліст з пердіння в стілець вертикально. У іншому ужендас вміє пердіти тільки горизонтально, а в третьому — по діагоналі. На вікнах жодної інформації про типи пердіння в стілець немає, а на вході стоять специально обученные нероби, які задають традиційне радянська питання: «Шо нада?» і після цього визначають, в якому напрямку пердіти. Постоявши в черзі у віконце №6, спеціаліст з пердіння по діагоналі вивчив мої документи і каже: «Слухайте, так а вам не до нас! Хто вас сюди направив? Вам — у віконце для квантового пердіння вгору.» У віконці квантового пердіння трохи цікавіше: воно називається «експрес-вікно» (LOL), і там єдина черга на три вікна. Отже, дістався я туди, ужендаска дивиться мої документи і намагається загнати мене в рекурсію: «А чого ви не пішли у вікно з пердіння по діагоналі?»
На цьому етапі важливо зберегти спокій: ви же не сердитися на компілятор C++, коли він не впізнає оператори, бо ви забули під’єднати відповідні заголовки? Отож, спершу треба під’єднати stdio.h і навчити компілятор хавати стандартний ввід. Потім ви з клавіатури вводите змінну типу «рядок», а хочете з ним працювати, як з числом double — зробіть перетворення типів. Потім ви робите математичні обчислення, сінус який-небудь, а компілятор університетів не кінчав, дайте йому math.h чи шось таке. Так, методично, ви компілюєте прогу, і отримуєте на виході жаданий a.out. Коли компіляцію було завершено, і я отримав паспорт з візою, я так охрінів (бо її ніби мали 2 місяці робити), шо спитав: «Це шо, віза, так?» і отримав у відповідь охуївший погляд ужендаски.
...Походивши по українських ужендах, я заходжу в Міністерство хвороб. Там такий коридорчик з кріслами, потім ще один, потім кабінет «Приймальня громадян». І нікого. Я, не стукаючи, відчиняю двері, очікуючи там побачити ще один коридор, набитий людьми, з «хто останній?», «я за вами», «за мной вот ета женщіна» тощо. А там — кабінет, в якому сидить чиновниця. І каже мені щирою київсько-полтавською говіркою: «Добрий день, сідайте, будь ласка!»
