Bayreuth III: утачькі

Біля будинку, де мешкав Ваґнер, є гарний садок з чи то озерцем, чи то річкою. Вода там, звісно, вкрита тонким шаром льоду, але в одному малому місці є якась течія, і льоду там нема. Тут то й можна побачити просто нереальну кількість качок:


Деякі качки плавають, деякі просто ходять по льоду. Людей не бояться:




Вода вкриває лід тонким шаром, через що виникає «ефект Ісуса Христа»: складається враження, ніби качки ходять просто по поверхні води:


Кіоск. Дер кіоск:


Прекрасний магазин з іграшковими залізницями, де потяги вигядають, як справжні німецькі, французькі (TGV) тощо:

Polak potrafi

Ахахаха, читаю і ржу: клієнти банків створювали собі два рахунки, один в злотих, інший у доларах (~3 зл/$) або у єврах (~ 4 зл/eur). І робили через інет-банкінг перекази вартістю 1 ґрош (0.01 зл) з рахунку у злотих на валютний. Оскільки мінімальною можливою сумою транзакції може бути тільки 1 цент (або євроцент), то банки роблять округлення, і таким чином 1 польський ґрош перетворюється в один європейський цент (комісії за транзакцію немає, бо це клієнт робить в межах своїх власних рахунків).

З одного переказу виходить прибуток 2-3 ґроші, а з надцяти тисяч — самі порахуйте. Один фрателло вислав 70 тисяч таких переказів (за допомогою скрипта, звісно), і повісив мережу банку цим :).

Дірку вже пофіксили, ввівши мінімальну суму переказу, але певно щось там намутити з цим можна. Банки мені не шкода, бо обмін валюти — це те, на чому вони своїх клієнтів регулярно найобують, встановлюючи неринкові курси для транзакції картками чи переказів.