Громадський транспорт у Нанті

Нант — це ідеальний приклад того, як зробити громадський транспорт у малому місті, де немає метра. Здавалося б, все стандартно, як у Європі: ну великі автобуси, ну трамваї, ну за розкладом ходять, що тут дивного? Нант має свою особливість, якої немає в інших: тут громадський транспорт поділено на основний та другорядний. Основний — це три лінії трамваю (№1, №2, №3) та автобусна лінія №4, що називається BusWay (бюсвей). Ці лінії покривають усе місто та спроектовані так, щоб було легко пересаджуватися з однієї на іншу: словом, імітація метра. У години пік трамваї ходять що 2-4 хвилини, у вечірні години — до 8 хвилин, а їздить транспорт до 00 ночі. Нічні автобуси теж є, але не юзав, бо мешкав у центрі.

Другорядний транспорт — це автобуси з двозначним номером. Вони їздять рідше і за розміром менше. Громадським транспортом користується дуже багато народу, бо для нього виділено окремі колії, і не треба стояти в корках у години пік (автомобілів у Нанті нереальна кількість, а дороги неширокі.)

Отож, трамваї є двох моделей: новіша і старша. Оце старий трамвай:




А це новий:


Обидві моделі в принципі мало чим відрізняються, тільки шо новий виглядає трохи сучасніше, от і все. Незалежно від моделі ці трамваї:
— збудовані за принципом єдиного вагона, себто вагони з’єднані «гармошкою». Це вже навіть не мода, а стандарт у всій Європі, тож не можу дочекатися, коли такі трамваї/потяги метра з’являться і в нас,,
— довжелезні,,
— зупинки оголошують голосом (це стандарт в Україні, але не в Європі) + показують на табло,,
— вони низькопідлогові. Це означає, що в них підлога розташована на рівні тротуару зупинки, і немає сходів. Це дозволяє в’їхати в трамвай особам на візку та батьками з малими дітьми. Додатково, у тих дверей, що посередині трамваю, виїжджає така платформа, яка ще більше полегшує заїхати в трамвай на візку, бо ліквідує щілину між тротуаром і трамваєм. Прикро, але в новеньких краківських трамваях такої платформи не передбачено.

Ось так виглядає (старий) трамвай усередині:


Кондиціонерів немає, та, тому вікна відчинені. Пояснити це можна тим, що Нант знаходиться на півночі Франції, і за словами Оленки, така спека тут чи не вперше за багато років. Над дверима у трамває висить схема основного транспорту (жовта лінія — це бюсвей):


Зупинки трамваю виглядають так:


На зупинках, як бачите, видно не лише її назву, а й назву кінцевої цієї лінії, щоб було можна швидко зорієнтуватися, в який бік їхати:


Ну, взагалі ще на кожній зупинці є табло, яке показує, коли приїде найближчий трамвай:




Якщо транспорт вже не ходить, то на табло про це теж буде зазначено:

Це другорядні автобуси, я ними не їздив і не шарю, чо вони так рано перестають ходити.

Квитки тре купувати в автоматах на зупинках:


Одноразовий проїзд холєрно дорогий — 1.5 євра. Але expialidociouz каже, що одноразовими квитками користуються тільки лохи. Справжні фрателли купують карнет на 10 квитків (12 з гаком єврів) або проїзний на місяць (40 єврів). Знижки для молоді до 25 років та пенсіонерів теж є, квиток дешевше виходить десь удвічі. Але я був мажором, бо інститут, в якому я був, дав мені якийсь службовий проїзний на тиждень. Скіки він їм обійшовся, я не знаю. Контролери бувають доволі часто, і штрафують вони теж доволі часто.

Крім табла, на зупинках теж є розклад руху, який виглядає на перший погляд страшно, бо є там аж чотири розклади — рожевий (будні дні під час навчального року), жовтий (будні дні під час шкільний канікул), синій розклад (субота) та зелений (неділя та святкові дні). Щоб не отримати рак мозку, над розкладом висить календарик, де і можна дізнатися, який з цих чотирьох розкладів зараз актуальний:


А це інформація про те, що трамвай №2 ходить зараз тільки до станції Мореньєр через ремонт колій. І що далі замість трамвая ходить автобус. Французьку можна не розуміти зовсім, але інфорграфіка настільки крута, що все ясно і так:


На табло зачиненої зупинки пише, що треба пересісти на автобус:


Зупинка з усіх боків вкрита написами «Зупинка зачинена»:


Виглядає це так: під’їжджає трамвай, водій оголошує, що треба пересісти на автобус, люди виходять:


А навпроти стоїть автобус, на якому написано, шо це автобус, який ходить за маршрутом трамвая:


BusWay (Бюсвей)
Бюсвей — це автобус, який їздить по спеціально виділеній і огородженій від автомобілів дорозі. Так виглядає одна із його зупинок:


Власне, автобус:


Так виглядає дорога, по який їздить бюсвей: їздити по ній не має права ніхто:


Як бачите, для автомобілів при цьому лишається одна вузенька смужка, і вони мучаться в пробках. Не дивно, що при такому підході громадський транспорт їздить у Нанті пунктуально. Тобто я за тиждень жодного разу не бачив, аби автобус чи трамвай запізнився.

А ще у Нанті ведмедів попереджують про те, що їх може защемити дверима:


BiCloo (Бікльо)
Як і в кожному великому французькому місті, у Нанті є сервіс автоматичної оренди велосипедів, який тут називається бікльо (Bicloo, назва має викликати асоціацію з «be cool»). Ідея полягає в тому, що є по місту, переважно в центрі, мережа станцій, де можна взяти або віддати ровер, отримавши пінкод в терміналі. Станція виглядає так:


Фрателло, який вже має абонемент, може «залогінитися» і взяти будь-який ровер, який потім треба віддати на будь-якій аналогічній станції. Щоб отримати абонемент, треба пройти квест у терміналі:


Одне євро на день, п’ять на тиждень та 25 на рік:


Оленка терпляче чекала, поки я прочитаю всі Terms & Conditions (у мене з’явилася нова звичка — уважно перечитувати всі умови та договори), аж тут екран погас. Судячи з усього, розробники цього інтерфейсу не передбачили, що ці умови хтось буде читати:


Потім треба лише вставити свою платіжну картку і... бляяяя!:


Коротше, на велосипеді я так і не поїздив. Чи то воно хтіло картку з чіпом, чи то французьку картку, не знаю. Але далі там така система: на картці блокується 150 єврів застави (саме блокується, не знімається) в разі чого, якщо ви ровер не повернете, то застава зніметься. Ну і 30 хвилин між станціями безкоштовно, а далі іде тариф якийсь. Ну, доволі прикольна штука, у Парижі теж таке є.