TGV Нант — Париж Монпарнас

До речі, коли я їхав потягом TGV з Парижа до Нанта, контролери не перевірили мого квитка. Квиток електронний, себто це роздрукований аркуш А4 з маршрутом, номер вагона і місцем. Ну і прізвище моє вказане. Коли я цей квиток купував, то система запропонувала назад поїхати першим класом, бо була якась акція, і квиток коштував аж на 2 євра дорожче. Чом би й не спробувати?

Нантський вокзал — це така ж нецікава скляно-бетонна споруда, як і паризький Монпарнас. Увагу лиш звертає на себе шрифт, яким виконано напис «Нантський вокзал» — судячи з усього, він стандартний для всієї Франції:


Усередині були автомати TGV для обміну або купівлі квитків, а також автомати з кавою. Я схотів випити еспреса і кинув туди євро, однак автомат виявився зламаний: стаканчик не вистрибнув, а кава полилася до зливу.

Врешті, мій потяг, який їхав аж з Тулузи, приїхав, і я зайшов до вагона, який був порожній:


У вагоні, як бачите, є купе з чотирма кріслами одне навпроти одного, а є бокові крісла, теж розташовані одне навпроти одного. Крісла може і трохи комфортніші, ніж у 2 класі, але ж блять ноги нема як розпрямити (за шо я ненавиджу польські потяги). Мені дуже пощастило, що в потязі було мало народу, і навпроти мене ніхто не сидів, бо тоді можна було б померти (а я ж не високий ніразу). У 2 класі крісла розташовані по-людськи, і такої проблеми нема.

Ось ще пару фоток (та, в купе не передбачено дверей, тобто вони не зачиняються):




Вайфая нема ні в 2, ні в 1 класі (це ж Франція, йопта), але в 1 класі є розетки під столиками.

Цього разу я теж записав невеличке відео з вікна цього потягу, але воно вийшло паскудної якості, на жаль:
( Подивитись відео )