![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Огляд Chrome OS
Nov. 21st, 2009 06:18 pmНапевно, вже всі чули про вихід нової ОС від Ґуґла? Цікавинкою цієї операційної системи є те, що вона є повністю онлайновою, себто всі програми запускаються з мережі, й дані теж зберігаються в мережі. Ідея, як на мене, правильна: якщо у мене є кілька комп’ютерів, то немає сенсу встановлювати той самий набір прог на кожному, а варто один зробити сервером, зберігати всі програми і документи на ньому, а з решти компів просто конектитись з мережі. В принципі, це вже реалізовано в різний спосіб ще з часів, коли не було ніяких графічних інтерфейсів, але все одно ідеального і простого солюшена нема. Отож, поставив я це диво і собі для тестування.
Що таке Chrome OS?
Це дистрибутив лінукса (пишуть, що на базі Дебіана) із власною ґуґлівською графічною обгорткою, основою якої є бравзер Chrome. Зрештою, крім самого бравзера, в системі більше нічого і немає (у мене склалося враження, що вони навіть сервер іксів викинули звідти, й прикрутили якийсь власний до бравзера), що ви побачите нижче на скріншотах. Ґуґл збирається юзати цю ОС для нетбуків та КПК, себто там, де акурат потрібні скромні системні вимоги.
Інсталяція
Не зрозуміло чому, але ґуґл опублікував лише коди системи з інструкцією з компіляції. Може, він хоче, що зараз систему потестили лише ґіки? В кожному разі в мене є алергія на збирання з сорсів, тому я почав шукати вже готові бінарники. Звісно, знайшлися добрі люди, що виклали зібрані образи на Google Code, звідки ґуґли їх видалили. Отож, ґуґл офіційно не дуже схвалює дистрибуцію готових образів системи. Але є торенти!
Я стягнув готовий образ для VMWare/Virtualbox звідси. Навіть якщо ви ніколи не юзали Virtualbox, не страшно: є чудова стаття з покроковими інструкціями з картинками, як встановити цей образ у віртуалбоксі. Для цього, звісно, треба мати віртуалбокс, який в лінуксі можна встановити з репозиторіїв, а юзери Вінди та Макоса можуть стягнути інсталятор з офіційного сайту. Там пропонують виділити йому 384М оперативки, якщо у вас є стільки вільної пам’яті, то так і залишайте, якщо ні, то думаю, що зменшення до 256 не зашкодить.
Тестування і враження
Отож, запустивши віртуальну машину, кілька секунд втикаємо на чорний екран, після чого бачило екран входу в систему:
Вписавши логін і пароль від ґуґлоскриньки, повтикав пару секунд в цей екран:
...І завантажився браузер Google Chrome, точніше, його дещо недороблена лінуксова версія, яка називається Chromium:
Як я вже написав, більше в цій системі нічого немає. Про сам бравзер писати нічого не буду: думаю, більшість з вас вже його мала змогу потестити самостійно. Неприємно вразили контексні меню «а ля Windows 95», як на скріншоті вище: видається мені, не зайняло би багато часу трохи підпиляти їх, щоб меню це не виділялося з інших елементів дизайну. І ще у табів чомусь немає кнопки закриття, себто закрити таб можна лише правою кнопкою миші через контексне меню.
Увагу відразу привертає найлівіший таб, що схожий на кнопку запуску головного меню в KDE або Windows. Подивимось, що ж там:
Це на скріншоті виглядає як меню запуску програм, хоча насправді це просто посилання на ґуґлівські веб-сервіси та інші сайти, які відкриваються у новому вікні. Коротше, інвалідний аналог того, що у фаєрфоксі називається «панель закладок» (bookmarks toolbar). Ага, цікаво також, що ця панель закладок є веб-сторінкою, себто завантажується з мережі. Додати туди свою закладку або усунути поточну неможливо.
У правому ж куті бравзера видно годинник, що показує час у американському форматі та три незрозумілого вигляду смужки. Перша — то індикатор батареї. У випадку віртуальної машини «батареї» нема, тому індикатор неактивний і показує 100% заряду. Другий індикатор — це індикатор мережі:
Віртуалбокс імітує з’єднання тільки через кабель, тож нема змоги потестити, що буде, якщо з’єднання в інтернет можливе тільки через проксі, Wi-Fi або, ще гірше, через PPP (модем CDMA/3G тощо). Не зрозуміло, де і як налаштовувати такі з’єдання.
Третій індикатор — аналог головного меню бравзера, де також можна змінити налаштування системи. Налаштовувати, в принципі, нема що:
Американці, як завжди, поділили світ на the US та Outside US:
Виставити години на 24-годинний формат неможливо. Отут я спробував налаштувати проксі, але при натисненні на кнопку нічого не відбувається:
Потім я закрив цей вікно і знайшов п’ять табів із мануалом щодо налаштування проксі в лінуксі. Краще б взагалі ту кнопку викинули, якщо не встигли прикрутити підтримку проксі, ніж отаке гавно робить.
Поклацавши вдоволь, я почав шукати, як звідси вийти і виявив, що такої функції не передбачено :) Тоді в віртуалбоксі я обрав «send shutdown signal» (що у фізичному комп’ютері відповідає натисненню кнопки «Power»), і система сама себе вимкнула. Після цього я витяг мережевий кабель і вирішив подивитися, що буде, коли нема інтернету. Як не дивно, система мене пустила з ґуґлоскринькою, але бравзер видав помилку, що не дивно:
Без інтернету, звісно, воно все useless.
Висновки
Звісно, це нульова версія системи, і важко очікувати від неї full featured-ості. Отож, оцінити можна тільки ідею. Ідея цікава, і така ОС запевно знайде своїх шанувальників (вона ідеальна, наприклад, для інтернет-кав’ярень), а з розвитком веб-сервісів настане колись час, коли типовому офісному планктоннику не треба буде для роботи нічого, крім бравзера. Зрештою, вже зараз для багатьох задач більше нічого не треба. Така система є швидкою, стабільною і невимогливою для системних ресурсів.
Мінусом саме Chrome OS є те, що вона базується на бравзері Chrome, який розробляють дизайн-наці, і який я не в стані перетравити. Хоча, багатьох юзерів він влаштовує, тим не менш.
З третього боку, існує багато інших мінімалістичних і швидких систем — Slax, Knoppix, Damn Small Linux, які містять не тільки бравзер, влізають на флешку і є не менш швидкими й надійними, ніж Chrome OS, і їх теж можна юзати для КПК та нетбуків. Але в ґуґла є гарні маркетологи :)
upd. 15.06.2011: коменти вимкнув, бо спамери заїбали.
Що таке Chrome OS?
Це дистрибутив лінукса (пишуть, що на базі Дебіана) із власною ґуґлівською графічною обгорткою, основою якої є бравзер Chrome. Зрештою, крім самого бравзера, в системі більше нічого і немає (у мене склалося враження, що вони навіть сервер іксів викинули звідти, й прикрутили якийсь власний до бравзера), що ви побачите нижче на скріншотах. Ґуґл збирається юзати цю ОС для нетбуків та КПК, себто там, де акурат потрібні скромні системні вимоги.
Інсталяція
Не зрозуміло чому, але ґуґл опублікував лише коди системи з інструкцією з компіляції. Може, він хоче, що зараз систему потестили лише ґіки? В кожному разі в мене є алергія на збирання з сорсів, тому я почав шукати вже готові бінарники. Звісно, знайшлися добрі люди, що виклали зібрані образи на Google Code, звідки ґуґли їх видалили. Отож, ґуґл офіційно не дуже схвалює дистрибуцію готових образів системи. Але є торенти!
Я стягнув готовий образ для VMWare/Virtualbox звідси. Навіть якщо ви ніколи не юзали Virtualbox, не страшно: є чудова стаття з покроковими інструкціями з картинками, як встановити цей образ у віртуалбоксі. Для цього, звісно, треба мати віртуалбокс, який в лінуксі можна встановити з репозиторіїв, а юзери Вінди та Макоса можуть стягнути інсталятор з офіційного сайту. Там пропонують виділити йому 384М оперативки, якщо у вас є стільки вільної пам’яті, то так і залишайте, якщо ні, то думаю, що зменшення до 256 не зашкодить.
Тестування і враження
Отож, запустивши віртуальну машину, кілька секунд втикаємо на чорний екран, після чого бачило екран входу в систему:
Вписавши логін і пароль від ґуґлоскриньки, повтикав пару секунд в цей екран:
...І завантажився браузер Google Chrome, точніше, його дещо недороблена лінуксова версія, яка називається Chromium:
Як я вже написав, більше в цій системі нічого немає. Про сам бравзер писати нічого не буду: думаю, більшість з вас вже його мала змогу потестити самостійно. Неприємно вразили контексні меню «а ля Windows 95», як на скріншоті вище: видається мені, не зайняло би багато часу трохи підпиляти їх, щоб меню це не виділялося з інших елементів дизайну. І ще у табів чомусь немає кнопки закриття, себто закрити таб можна лише правою кнопкою миші через контексне меню.
Увагу відразу привертає найлівіший таб, що схожий на кнопку запуску головного меню в KDE або Windows. Подивимось, що ж там:
Це на скріншоті виглядає як меню запуску програм, хоча насправді це просто посилання на ґуґлівські веб-сервіси та інші сайти, які відкриваються у новому вікні. Коротше, інвалідний аналог того, що у фаєрфоксі називається «панель закладок» (bookmarks toolbar). Ага, цікаво також, що ця панель закладок є веб-сторінкою, себто завантажується з мережі. Додати туди свою закладку або усунути поточну неможливо.
У правому ж куті бравзера видно годинник, що показує час у американському форматі та три незрозумілого вигляду смужки. Перша — то індикатор батареї. У випадку віртуальної машини «батареї» нема, тому індикатор неактивний і показує 100% заряду. Другий індикатор — це індикатор мережі:
Віртуалбокс імітує з’єднання тільки через кабель, тож нема змоги потестити, що буде, якщо з’єднання в інтернет можливе тільки через проксі, Wi-Fi або, ще гірше, через PPP (модем CDMA/3G тощо). Не зрозуміло, де і як налаштовувати такі з’єдання.
Третій індикатор — аналог головного меню бравзера, де також можна змінити налаштування системи. Налаштовувати, в принципі, нема що:
Американці, як завжди, поділили світ на the US та Outside US:
Виставити години на 24-годинний формат неможливо. Отут я спробував налаштувати проксі, але при натисненні на кнопку нічого не відбувається:
Потім я закрив цей вікно і знайшов п’ять табів із мануалом щодо налаштування проксі в лінуксі. Краще б взагалі ту кнопку викинули, якщо не встигли прикрутити підтримку проксі, ніж отаке гавно робить.
Поклацавши вдоволь, я почав шукати, як звідси вийти і виявив, що такої функції не передбачено :) Тоді в віртуалбоксі я обрав «send shutdown signal» (що у фізичному комп’ютері відповідає натисненню кнопки «Power»), і система сама себе вимкнула. Після цього я витяг мережевий кабель і вирішив подивитися, що буде, коли нема інтернету. Як не дивно, система мене пустила з ґуґлоскринькою, але бравзер видав помилку, що не дивно:
Без інтернету, звісно, воно все useless.
Висновки
Звісно, це нульова версія системи, і важко очікувати від неї full featured-ості. Отож, оцінити можна тільки ідею. Ідея цікава, і така ОС запевно знайде своїх шанувальників (вона ідеальна, наприклад, для інтернет-кав’ярень), а з розвитком веб-сервісів настане колись час, коли типовому офісному планктоннику не треба буде для роботи нічого, крім бравзера. Зрештою, вже зараз для багатьох задач більше нічого не треба. Така система є швидкою, стабільною і невимогливою для системних ресурсів.
Мінусом саме Chrome OS є те, що вона базується на бравзері Chrome, який розробляють дизайн-наці, і який я не в стані перетравити. Хоча, багатьох юзерів він влаштовує, тим не менш.
З третього боку, існує багато інших мінімалістичних і швидких систем — Slax, Knoppix, Damn Small Linux, які містять не тільки бравзер, влізають на флешку і є не менш швидкими й надійними, ніж Chrome OS, і їх теж можна юзати для КПК та нетбуків. Але в ґуґла є гарні маркетологи :)
upd. 15.06.2011: коменти вимкнув, бо спамери заїбали.
