Музей пивоваріння у Львові

...відкрився нещодавно на Львівській пивоварні:


Знаходиться пивоварня на вулиці Клепарівській, 18 (Клепарівська знаходиться в центрі, недалеко від Опери, на перетині з вул. Шевченка, в яку переходить Городоцька, див. мапу). Об’єкт режимний, ібо завод, а тому потрапити до музею можна лише у супроводі ґіда з організованою екскурсією. Для цього треба або замовити екскурсію заздалегідь, якщо вас багато, або прийти на прохідну заводу, і звідти подзвонити на номер 8065, де вас долучать до найближчої екскурсії. Ми обрали останній варіант і прийшли о п’ятій вечора. Коштує це задоволення 10 гривень без дегустації та 15 гривень з дегустацією. Найближча і остання екскурсія була о 17:30... польською мовою.



І дійсно, через 20 хвилин з’явилися поляки-пенсіонери в куртках з написом «www.roztocze.com», а ще через 10 хвилин на прохідній з’явилася українська дівчина-ґід з радісним «джєнь добри».

Отож, музей складається з чотирьох кімнат, де показано історію пива від давніх часів. Зокрема, цікавинкою є факт, що пиво раніше робили монахи:


Найбільш цікавою є кімната, що присвячена львівському пиву міжвоєнного часу. Отак виглядали пляшки «Львівського експортового»:


«Львівське акціонерне товариство броварень рекомендує свої найкращі вироби: пиво експортове світле, пиво баварське темне, портер імперіал»:


Була й реклама українською мовою:


Я, чесно кажучи, так і не зрозумів, чи «пиво окоцімське» — це марка львівського пива, чи це реклама «конкурента» — пивоварні в Окочімі.

Етикетки, підставки під кухоль та реклама львівського пива:


Вражають і фотографії тих часів:

Пийте тільки львівське пиво

Хоча ґід нас переконувала, що тодішнє пиво було кепської якості, якщо порівняти з сучасним, і ми б, якби його спробували, блювонули. Реклама тоді була проста, але п..здата, бо робилася вручну, а копірайтери не намагалися викликати в споживачів рака мозку:

Хто хоче жити без турбот, п’є львівське пиво... Гурмани п’ють тільки львівське пиво.

Розфарбований лев — прикраса музею:


На постаменті лежать дзеркальця, щоб можна було переконатися, що лев — чоловічої статі :).

Вибір пив для дегустації мене засмутив: лише «1715» і «преміум», по 0.3л. Я очікував, що де-де, а на заводі я матиму можливість спробувати увесь асортимент продукції на вибір. Що ж, так то є у львівському бізнесі: щоб знайти щось гарне, треба, як в совку, «знати місця». Каву «Галка» продають лише у спеціальному фірмовому магазині та лише у Львові, львівське морозиво треба шукати в холодокомбінаті на Левандівці, а живе нефільтроване львівське пиво є лише в кав’ярні «Під Клепсидрою» у центрі «Дзиґа». Ну добре, брешу, є насправді біля заводу фірмовий паб (кажуть, гарне місце), де, ймовірно, є увесь асортимент пива, але туди я так і не потрапив.

Після пива хочеться до туалету. В туалеті оригінальна мушля:


А в пісуарах змивають не водою, а львівським портером:


Висновок: гарне місце для відвідання, хоч це й не Карлсберґ, звісно. Поруч є паб, де можна випити ще пива.

У моїх планах — відвідини аналогічного музею в польському Живцю. А на «Оболоні» я вже був колись.