За що я вдячний дуже tema-і, так за те, що його дописи навчили мене звертати увагу на деталі. Щоправда, іноді це заважає: гортав сьогодні дитячу книгу «Абабагаламаги» і не міг не сблюванути від просто уйобищної верстки тексту та уйобищних шрифтів на фоні охуєнних ілюстрацій. Здавалося б, кого це хвилює?

Ну, неважливо. Сьогодні я одним оком дивився телевізор. І там була реклама пива. Посередня реклама посереднього пива. Як ви гадаєте, що в цьому ролику не так?

Щось всі без ентузізму відреагували на моє питання. Отже, що означає цей знак, який я зустрів у Пеґніці:


Його можна доволі часто зустріти в Німеччині, а особливо — у Баварії. Іноді цей знак виглядає так:


© Ральф Ролєтшек, Вікіпедія

( Обмеження швидкості для танків? )

Отож, не так давно вийшла нова версія GNOME, яка має кардинально новий інтерфейс. Оскільки я «гномую» з 2006 року і поки що вважаю Ґном найліпшим стільничним середовищем на планеті, я не міг не записати на флешку свіжий «живчик» Федори з офіційного сайту і потестити новий інтерфейс.

Отже, так виглядає нова стільниця:


( Що ж там цікавого? )

Що спільного між одеським вокзалом і київським автовокзалом? У них обох уйобищне інформаційне табло. У Одесі інформація про потяги показується на 3-х сторінках трьома мовами (українська, російська, російська латинка), загалом 6 сторінок. Щоб дізнатися, на якій колії знаходиться мій потяг, що відправляється через 5 хвилин, треба ці ж 5 хвилин і чекати:


У київському автовокзалі ще пиздатіше: купа телевізорів, на яких показують інфу і статус всіх рейсів, що відправляються або відправилися протягом доби. При чому на одних телевізорах інфа відсортована за назвою міста, а в інших — за часом. Здавалося б, що заважає роздрукувати та періодично апдейтити розклади на папері (А4 шрифтом Times New Roman підійде, не треба це кінськими літерами для гуліверів каліграфічним шрифтом робити), а табло поділити на «Arrivals» і «Departures» і показувати інфу на найближчу годину-дві?

Також не зрозуміло, що заважає на одеському табло написати «Київ/Киев/Kyiv», місце ж є, нахуя на три сторінки це ділити?

Але є в Одесі і позитивний момент: на табло пише тільки куди їде потяг і не пише, звідки. Це дозволяє швидко зорієнтуватися і не переплутати потяг «Київ—Одеса» з потягом «Одеса—Київ», які можуть стояти й на сусідніх коліях.

А ще, якщо ми вийдемо за межі вокзалу до перонів, то потрапимо... в Польщу. Тут висить табло, де назви міст подано в родовому відмінку:


Родовий відмінок, аааа!:


Тут нумерують не тільки колії, а й платформи (у Польщі їх називають перонами):


А ще це не стосується дизайну табло, але в Одесі на вокзалі висока платформа скрізь:


Іще один фейл українського інформаційного дизайну — це нумерація вагонів. Цікаво, чи існують телепати, які автоматично визначають, де знаходиться голова, а де хвіст потягу, і де буде знаходитися вагон №5? Це може не дуже актуально для Одеси, Києва чи Львова, але актуально для маленьких міст, де потяг стоїть всього пару хвилин. Вихід придумали давно: поділити колію на сектори: A, B, C тощо, зробити для машиніста «стоп-лінію», біля якої він би зупинявся. Всі вагони в Україні мають сталу довжину, отже, за допомогою нехитрих арифметичних дій можна оголошувати, в якому секторі які вагони знаходяться.

CAPTCHA бісить. Особливо бісить та, яку навіть людині тяжко розпізнати. А ту, яку легко, боти проходять на ура: наприклад, Re-CAPTCHA в ЖЖ від ботів абсолютно не допомагає. Очевидно, що:
— є купа способів відрізнити людину від бота, і CAPTCHA — дуже поганий з них;
— перевірка «на людськість» повинна не обтяжувати користувача.

Це дуже легко досягається: достатньо попрохати людину відповісти на просте запитання:



Робот не вміє читати, а ймовірна армія розпізнавальників каптчі не вміє читати українською.

Варіантів реалізації море: можна попрохати користувача зняти позначку з поля «я бот» або відповісти на питання, скільки днів у тижні. Головне, щоб CAPTCHA не була стандартною, на яку надрочують писателі ботів.

Отож, у Кракові вже кілька місяців діє система, яка дозволяє купити квиток за допомогою мобільного телефона, яку обслуговує компанія Mobilet.  Як можна дізнатися з її сайту, за допомогою системи moBILET можна сплатити за паркування і громадський транспорт у багатьох містах Польщі, а сама компанія не є єдиною в цьому бізнесі. Початково міське керівництво хотіло укласти договір з двома компаніями — mobilet.pl та mpay.pl, але наразі працює тільки перша. Отож, в цьому пості мої враження.

По-перше, назва «квиток за допомогою мобілки» є дещо оманливою. В тому сенсі, що не можна купити квиток, надіславши смс на певний короткий номер. Це було б надто просто і не по-краківськи. По-краківськи — максимально ускладнити систему так, щоб нею могли користуватися лише місцеві мешканці (так само, як зробили з велосипедами).

Отож, спершу треба зареєструватися у них на сайті, вказавши логіном свій мобільний, а пароль вони надсилають смскою, разом із лінком для стягнення, власне, програми Mobilet, яка написана на Java-і і, відповідно, має рагульний інтерфейс та працює дуже повільно. Понадто, з метою не допустити ситуації, коли людина їде зайцем, а квиток купує лише при появі контролерів, розробники навмисно (чи то пак, на бажання керівництва) вставили в код велику кількість операторів sleep(), про що вони чесно попереджають на сайті (про це далі).

Гроші
Отож, щоб мати змогу купити квиток, треба поповнити спеціально створений в цій системі рахунок. Якщо ви думаєте, що це можливо зробити з мобілки смскою на платний номер, то жорстоко помиляєтесь: як я сказав, це було б не по-краківськи. Поповнити рахунок можна лише залогінившись у них на сайті, за допомогою шлюзу platnosci.pl. Шлюз пропонує багато варіантів поповнення, зокрема банківським переказом та платіжними картками, але жоден — без сплати 1% (або більше) комісії. Таким чином, вартість квитка зростає, хоча, здавалося б, мало бути навпаки: на друк квитка не витрачається ані папір із водяними знаками, ані фарба — він електронний.

Отож, я обрав сплату банківським переказом. Зазвичай шлюзи працюють так: оскільки всі банківські перекази відбуваються тільки в робочі дні та робочі години (цікаво, чому? хтось знає, чому тут все ще потрібне втручання людини, якщо все і так автоматично відбувається?) і тривають до доби, то шлюз отримує підтвердження, що гроші будуть списані й сигналізує про це продавцю. А технічно вони надходять через добу. Тут же вирішили пожлобитися, і переказ грошей на рахунок треба чекати добу, а у випадку вихідних — кілька діб. Але можна сплатити карткою, але комісія буде вищою, гагага.

Утім, prepaid — не єдиний спосіб оплати. Система пропонує також платити за допомогою такої хуйні, як «доручення сплати» (polecenie zapłaty). Це ти даєш доручення банку, щоб він за тебе сплачував рахунки до певної фірми (наприклад, комунальні послуги). Чесно кажучи, ніколи цим не користувався, але штука зручна: тоді автоматично за всі куплені протягом місяця квитки банк стягне гроші з рахунку. Але у мене в банку це платна послуга і коштує 35 ґрошей + їжджу я рідко, тому поки що обрав prepaid.

Прога і квитки
Отож, нарешті сім кіл пекла пройдено, і на рахунку з’явилися гроші. Що тепер робити? Тепер заходимо в нашу прогу, головний екран якої виглядає так:


Ідемо в «Налаштування»:


В «налаштуваннях» за якимось хуєм знаходиться пункт «стан рахунку» — логічно, правда? Для перевірки рахунку, а також для купівлі квитка треба потрібне з інтернетом. За словами розробників, трафіку прога жере мало. Я не перевіряв, але готовий в це повірити: з урахуванням ціни інтернету 2 ґроші за 100 Кб, на ціну квитка це не впливає ніяк.

А ще в налаштуваннях треба обрати місто:


Це, звичайно, плюс системи, що я можу купувати квитки не тільки у Кракові, а й у інших містах, зокрема у Тримісті, Любліні, Познані, а ще можна платити за паркування у Варшаві (але не за транспорт).

Купівля квитка
Сама купівля квитка виглядає так: ідемо в меню «Закомпостирувати квиток» і обираємо тип квитка — одноразовий без ліміту часу або на визначений час (15 хвилин, 60 хвилин, доба і тп), а також повний або пільговий:


Якщо квиток одноразовий без ліміту часу, то він дійсний лише на конкретний маршрут (яким ти їдеш під час купівлі квитка), номер якого треба ввести:


Після цього система виводить вартість квитка і пропонує сплатити за нього:


Отут найцікавіше: якщо протягом 30 секунд в цей момент не натиснути «сплатити» або «скасувати», програма автоматично закривається, а дві наступні спроби купити квиток будуть позначатися червоним попередження «відбулася спроба ошукати». Це така рагульна спроба боротися з тими, хто буде купувати квиток після того, як контролери покажуть посвідчення (як ви може знаєте, в момент контролю всі компостери блокуються, закомпостирувати квиток стає неможливо). Після третьої спроби ж прога заблокує акаунт.

Отож, коли ви натискаєте «сплатити», прога з’єднується з інтернетом, списує з рахунку гроші і записує квиток у пам’ять телефона. Після цього можна спокійно з програми вийти і запустити її знову тоді, коли прийдуть контролери (щоб не садила батарейку).

Всі куплені квитки зберігаються в телефоні й доступні через меню «Історія квитків». Тут можна квитки переглядати і видаляти:


Кожен квиток займає аж три екрани телефона: на першому показується тип квитка, його термін дії (у випадку одноразових квитків — номер маршруту) та унікальний ідентифікатор,, на другому — ціна, дата купівлі та ще якийсь ідентифікатор, на третьому — двовимірний штрих-код, який, вочевидь, і буде перевіряти контролер:


Кожен квиток зберігається і на телефоні, і в базі даних на сервері, тому якщо ви купили квиток, і під час поїздки телефон розрядився, це не страшно: виписаний контролерами штраф можна буде анулювати в офісі перевізника.

Як відбувається контроль, я не знаю, контролери у Кракові рідкість, але підозрюю, що в них є спеціальні апарати для зчитування цих штрихкодів.

Disclaimer: це тестовий пост, з метою потестити новий фотохостинг. Якщо світлинки не завантажаться — відпишіть у коментах.

Київ. Відкрили 3 нові станції метра, зокрема Деміївську, яка виходить просто навпроти Вернадки. Найкрутіше в цих нових станціях — це те, що навігація не закінчується дверима-убивцями, а продовжується і в переходах теж: нарешті всі виходи позначено. До речі, майже всі опитані мною кияни не бачили, як виглядає фабрика «Рошен» зараз. Ну, подивіться хоч у мене в блозі, якщо нема часу з’їздити:


zanuda_mode on
А на старих станціях навігація все ще радянська: «У зв’язку зі святами у новорічну ніч час роботи метрополітену подовжено на 3 години». Чому радянська? Бо радянська навігація не може бути «як для дебілів», радянська людина завжди має розгадувати квести, щоб довести, що дебілом не є. Тому, в радянському дизайні не можна написати «вхід до метрополітену буде дозволений до 3:10am», це було б для дебілів. Справжній недебіл мусить знайти розклад останніх потягів, побачити, що останній відправляється о 00:17 і... самостійно здогадатися, о котрій же зачиняється метрополітен. О 00:16? О 00:15? О 00:10? А, і в новорічну ніч о котрій зачиниться метрополітен? О 03:10? 03:00? 03:15? Hint: інформація про те, о котрій зачиняється метрополітен на станції «Майдан Незалежності», відсутня? (або я її не знайшов)
zanuda_mode off

Пробки. Я їх обожнюю: можна безпечно перейти дорогу, навіть на червоне світло. Купуйте собі ще автомобілів у кредит!


Зненацька:

Перехід на Святошині.

На Майдані гарно:


Посередині стоїть рекламний борд шоколаду «Мілка» у вигляді йолки. По всьому (!) периметрі йолки стоять ґестапівці в шапках-ушанках. Видно, всередині — замаскована ракета:


Треба потестити новий хостинг. Для різноманіття, світлина завширшки 1000 пікселів:


Корисна інформація для подорожніх: на «Нивках», якщо вийти в бік проспекту Перемоги, крайній правий вихід, там є туалет в пластикових кабінках. 2 гривні.

RHEL
Поставив на один з компів Scientific Linux 5.5, він же Red Hat Enterprize Linux 5, тіки дещо модифікований. Власне, від RHEL відрізняється тільки наявністю свого логотипа, теми для GDM і кількох програм, які я не юзаю. В усьому іншому це червона шапка, як вона є.

Хммм, напевно я не цільова авдиторія цього дистрибутива. З одного боку, якихось виразних дратівливих глюків там нема. І те, що там GNOME 2.16 не сильно заважає: зрештою, слава Богу, GNOME розвивається еволюційно, а не революційно, і суттєво за 4 роки не змінився. З іншого, ніяких переваг над сучасною Федорою я не побачив, а понадто знайшлися мінуси:
— в репозиторіях чомусь не виявилось того, шо мені треба. Зокрема, там не було mpi (mpich/mpich2/openmpi), довелось якийсь додатковий репозиторій увімкнути. Ось цього я найменше очікував від «наукового» дистрибутива,,
— VirtualBox не схотів підтримувати USB, довелось дещо модифікувати в системі. Утім, це хоч і проблема розробників VirtualBox-а, але в Федорі-то все з коробки працює,,
— дуже повільна і глючна прога для встановлення і видалення програм є такою ж глючною і повільною, якою вона була роки 3 тому, що не дивно. З тих часів у Федорі дуже добре з нею попрацювали, і зараз на моїй 12-тці вона доволі добре працює. Мовчу вже про те, що в тій прозі коли робиш кілька пошуків програм і обираєш їх для встановлення, вона ніхуя не запам’ятовує, шо я обирав! Абсолютно не зрозуміло, чому РедХет допустив такої лажі, і чому вони не портануть прогу з Федори в RHEL?

Утім, зато немає ніяких сраних ext4, LVM-а та іншого подібного лайна. Запис у NTFS теж, здається, не підтримується (а мені й не треба). І ще я не розібрався, як туди логінитися ключами по ssh (стандартну схему, коли я вставляю свій публічний ключ в ./ssh/authorized_keys2 воно чомусь ігнорує). Але то таке: поки що все працює, зносити не буду. Але й рекомендувати його ставити теж не буду, unless you know what you are doing, як то кажуть.

Windows 7
СУКА БЛЯТЬ, ШО ВИ ЗРОБИЛИ З PAINT-ОМ, УРОДИ?!! Коротше, я належу до тих людей, які не зацінили дизайнерські інновації Майкрософта, і тому уникаю користування всіма програми з їхнім новим їбанутим інтерфейсом. Інтернет Експлорер став більш людським, але кінець кінцем я теж здався і поставив Фаєрфокс.

В провіднику зникла кнопка переходу на верхній рівень, нахуя? Зате з’явилося купа нових кнопок-сміття. Мені «Старт» Майкрософтівці методично споганюють від 2000 року, але в Windows XP була б хоча б можливість повернутися до того вигляду, який він був у 1995 році. Тепер цієї можливості нема: пункт «Всі програми» відкривається лише через кілька секунд, а на інші пункти треба клікати мишею. Ну добре, пошук програм, сумішений з пунктом «Run», став людським, як у KDE. Але усе інше спаскудилось порівняно з Windows 95.

Панель задач — пиздець. Майкрософтівці спиздили ідею Яблука про те, що ярлик запуску програми повинен просто змінювати свій вигляд, коли прога запущена. Тобто тепер немає списку відкритих вікон із заголовками. Працює це гірше, ніж у ЯблоОС, а поза тим мені ця ідея взагалі ніразу не імпонує. Не знайшов, як повернутися до класичного вигляду панелі задач. З іншого боку, трохи покращили трей: тепер він менше зайобує усілякими повідомленнями. Але нахуя кнопку «сховати всі вікна» перемістили в трей? І де віртуальні стільниці? Чому в 21 столітті все ще існують в природі ОС без віртуальних стільниць? Блять, зробили б їх, і не треба було б вийобуватися з панеллю задач.

Про зовнішній вигляд промовчу: у кожного свої смаки, а мене той глянець дратує дуже. Є можливість заюзати тему «класична вінда», але чомусь немає теми «а ля Windows XP», чому?? Як на мене, найліпше з майкрософтового дизайну було саме в XP.

Знову там якийсь сраний фаєрфол, який блокує всі програми, і привчає юзера клікати «відблокуй». Ну як, як це має підвищити безпеку системи? 

Коли вставляєш флешку, воно знову мене інформує про встановлення якогось драйвера. Бля, чому не можна робити це мовчки, як в MacOS чи лінуксі? 

Коротше, ніяких підстав сподіватися, що Windows колись стане зручною в користуванні системою, нема. Це я ще про PowerPoint промовчав.

Також мені не зрозуміло, за рахунок чого ця система займає стільки оперативки?

Ага, я ще 15 хвилин вістою користувався нещодавно, але то взагалі пиздець. Сімка і справді краща.

У зв’язку з ремонтом колії на вулиці Длуґій, трамваї у околиці вокзалу змінили свої маршрути, частину зупинок було закрито:


Це Краків, 2010 рік. Зупинка, з якої нічого не їздить, і інформація про це вночі підсвічується. Там, де колись був розклад руху, висить оголошення про всі зміни маршруту:


Інформація про зміну маршруту висить на всіх зупинках, яких вона стосується. Не слід вважати, що інформаційний дизайн — це якась забавка для багатих. Якби грошей було мало, замість підсвітки були б наклеєні скотчем папери з написами від руки. Просто, люди в Європі вважають, що це не менш потрібно, ніж прибирання сміття чи ремонт доріг.

У Львові з’явилися люди, що стали перейматися інформаційним дизайном міста і розробили охуєнні таблички:

За посиланням вище багато літер про те, чому табличка виглядає саме так, а не інакше. Мені вона подобається і сподіваюся, що рано чи пізно такі таблички хоча б у центрі міста з’являться. Але тут є як мінімум дві речі до вдосконалення:
1. Автор пропонує розміщувати таблички на кутах будинків, себто вони будуть інформувати про те, на якій вулиці людина знаходиться. Тим часом, у польських містах зазвичай ці таблички не розміщують на будинках, а ставлять на перехрестях отакі знаки, які дозволяють і пішоходам, і водіям, зрозуміти, куди яка вулиця іде:


Це Закопане. Як бачите, якби тут були таблички на будинках, довелося би побігати, щоб без карти зрозуміти, куди яка вулиця веде. Такі знаки на великих перехрестях дублюються з усіх боків.

2. Найбільшою проблемою українського (і не тільки) вуличного дизайну є повний брак інформації про те, в який бік іде нумерація будинків. Особливо весело себе почуваєш у Києві, де є будинки довжиною з квартал чи купа хаотично розташованих багатоповерхівок з нумерацією «а, б, в» і т.п. Отож, на таких табличках мала б бути інформація про те, в який бік які будинки йдуть, щоб знати, на який бік дороги переходити. Себто, табличка має виглядати приблизно так:

(Тільки не бийте за кольори, це просто ілюстрація).

Утім, навіть без цих вдосконалень це буде, звісно, величезний крок у вуличному дизайні.