Climbing the Top of Germany I: від Партнахової ущелини до хати Кнорра

[noddeat]

Найдовший, але разом з тим найлегший шлях до найвищої гори Німеччини та найвищої гори австро-баварського масиву Веттерштайн — Цуґшпіце (2962 м) лежить через долину Райнталь. Десять годин шляху у путівнику — це дуже оптимістичні години, у мене вийшло 13 годин 45 хвилин (15 від вокзалу в Ґарміші). У цьому пості перша половина шляху — до хати Кнорра, що на висоті 2052 м.

1:00 (словами: перша ночі) Garmisch-Partenkirchen, 708 m
Так приїхав мій потяг з Мюнхена. Я спершу подумав, що це зарано, і краще приїхати на машині десь о четвертій, але в кінці це виявився оптимальний час, хіба шо ви переночувати захочете по дорозі, але у хатах місце треба бронювати сильно заздалегідь (якщо ви не член альпійського товариства), а з наметами я не люблю їбатися. На фото нічний Ґарміш:


2:20 Skistadion, Partnachklamm
Це початкова точка маршруту. Для автомобілістів пояснюють усіма мовами світу, що паркуватися треба на лижному стадіоні:


Ущелина річки Партнах — атракція сама по собі, що з 8 до 18 коштує 4 євра. Уночі вхід «на свій страх і ризик» — так пише на її сайті. На описах маршруту пише, що це чудова оказія зекономити 4 євра. А на касі писало, що входити заборонено. В кожному випадку, ніякого шлагбауму там нема, та й великих попереджень теж, тому будемо вважати, що «заборонено» означає «на свій страх і ризик». Ризику там особливого нема: ущелина дуже добре забезпечена, а от страх, страх є:


Напівтемрява, шумить внизу Партнах, атмосфера як у триллерах, дуже пасує до цього музика Ваґнера «Політ валькірій» — я зробив відео цього. Але красиво шо пиздець, і ліхтарика на 20 люмен вистачило цілком:


В принципі там і без ліхтарика можна, але тоді не буде видно краси, але буде дуже страшно. Чи знаєте ви, що у цій ущелині пропонують походити зі смолоскипами? Тепер знаєте. Це має бути дуже гарно. І моторошно.

Наступна ціль — пагорб Партнах-Альм, звідси починається підйом через темний ліс. Знадобилися палиці просто для того, щоб випадково не зірватися зі стежки.


3:30 Partnachalm, 983 m
Повний місяць дозволяє вимкнути ліхтарик, принаймні там, де нема дерев. Досить незвично, не був ніколи у горах вночі.


Райнталь — це долина, вздовж якого проходитиме більшість маршруту, нам треба потрапити туди:


Пів на п’яту починає світати, а заразом зменшується потреба для ліхтарика.


До Цуґшпіце 8,5 годин? Це оптимістично. А от дві наступні цілі — Reintalengerhütte та Knorrhütte і дійсно так зназходяться по часу:


5:30 Bockhütte, 1052 m
Перша хата. Звідси можна зняти шикарний альпійський світанок:




Basically, це уже долина Райнталь, нам треба буде дійти до її кінця. Вздовж долини тече Партнах:


Багато чого тут тече:


9:00 Reintalangerhütte, 1369 m
Перша хата, наповнена людьми і зовні теж.


Я пройшов уже 8 годин, а висоти толком не набрав. Тому що складнощі почнуться тільки після цієї хати. Наступна точка — Knorrhütte, і там доведеться 600 висотометрів набрати:


Снідаю, роздивляюся краєвиди. Так, іти довго, але картинки показують тут чудові:


Це Верхній Райнталь, кінець долини. Вдалині пасуться гарні овечки:


Жарти закінчилися, тепер буде справжній підйом:


Гарно, нє?


Останній погляд на долину:


Схоже, тут побували єгиптяни. У мене була встановлена AR-прога, що показує, що це за гора, але я так був захоплений підйомом, що не скористався нею. От і не знаю, що це за гора:


Місцева флора. Із фауни тільки їбучі комахи, які подумали, що їм принесли шніцель по-віденськи у вигляді мене:


11:54 Baumgrenze, ~1800 m
Межа дерева (Baumgrenze/tree line) починається приблизно на висоті 1800 м, але ця межа прямою лінією не є, як ви бачите з цієї фотки:


Вище від цієї межі дерева вже не можуть рости через те, що клімат стає дуже агресивним (зокрема сонце). Не слід плутати межу дерева з лісовою межею (Waldgrenze/forest line) — вона знаходиться нижче, десь на 1500-1600 м — це там, де все ще є хоч якийсь ґрунт.

Гори стають все більш величними, а стежка — все більш розмитою. Ознакування фарбою вицвітає на агресивному сонці, і ти не розумієш, це фарба, чи просто камінь такий від природи.




12:30 Knorrhütte, 2051 m
Нарешті видно хату Кнорра, названу на честь банкіра, що профінансував її у далекому 1885 році.


Це перша справжня альпійська хата, тобто така, куди не можна доїхати на машині чи мотоциклі. Хуй його знає, звідки вони беруть електрику, хоча поруч було шось, шо схоже на підземні дизель-генератори. Дозволяю собі тут бахнути пивка. Поїсти можна теж, ціни сенсовні, але не очікуйте, шо буде як у ресторані, правда?


Туалет не біо-, а справжній, і з туалетним папером: шось, шо навіть у столиці імперії Києві чомусь тяжко реалізувати. Єдине, шо нагадало, шо ти в горах, це коли я мало не обморозив руки в умивальнику: воду-то вони беруть просто з гір, а там вода з льодовика, температура добре як 4°С буде. Попереджувати треба!

Види тут шикарні, а ще ця хата притягує багато альпійських галок:




До цієї хати веде також маршрут з Австрії (Ервальд), тому людей тут чимало. І звідси починається найскладніша частина маршруту, але (оскільки багато людей ним ходить) дуже добре ознакована.


Далі буде...

+

Comments

[sashykn.livejournal.com]

Якщо відома точка біля "невідомої" гори - можна скористатися http://www.udeuschle.selfhost.pro/panoramas/makepanoramas.htm - воно дозволяє "покрутити" головою та роздивитися, які вершки видно навколо.

[noddeat.livejournal.com]

дякую, цікавий сервіс. Не знайшов мою гору: або в нього база даних замала, або ця гора і справді no name.

[sashykn.livejournal.com]

Прошу! Я його, в основному, використовую вже після прогулянок, коли цікавить, що я бачив чи сфотографував. Але шкода, що нема горбика. Замалий певно :)))