noddeat

Трахатися кожну ніч, але не одружуватися: хіба цим здивуєш сучасну людину? Однак, у світі європейської політики все трохи не так: усі члени Європейської Унії зобов’язані одружитися на євро. І є лише дві країни, які вибили для себе виняток: це Велика Британія і... а другу країну вгадайте самі.

Однак, у ЄУ 28 членів, у той час як у Єврозоні — 19. А повинно бути 26. Частина з нечленів — це новачки типу Хорватії, Румунії чи Болгарії, які поки шо не виконали вимоги для вступу (зокрема, утримання рівня інфляції), решта ж просто відкладають процес вступу у нескінченість. Формального покарання за невхід у Єврозону немає, тому вони можуть робити це дуже довго. Грецька криза ще більше знеохотила їх до вступу, бо вона показала, шо колективна монетарна політика може працювати тільки для країн зі схожою структурою економіки. Європейська Унія поки шо дуже далека до цього, але експеримент з євром триває.

Так от, процес вступу до євра починається зi вступу до Європейського механізму обміну ERM II, шо полягає у тому, шо курс національної валюти до євра заморожується і штучно тримається сталим, з можливим відхиленням ±15%.

Попередником ERM II був ERM I, прийнятий у 1979 році. Тоді курси національних валют країн, шо зараз у Єврозоні, прив’язалися один до одного за цим же принципом. Ірландія тоді була змушена відв’язати свій ірландський фунт від британського, бо його курс дуже пішов угору. По суті, ERM I був фундаментом євра і дав можливість зрозуміти, як це все буде працювати (і чи буде).

У 1999 році всі члени ERM об’єдналися у Єврозону. Крім Греції та Данії, для яких було створено нову версію обмінного механізму ERM II, де прив’язка курсу була до євра, а не до зоопарку національних валют. Греція вступила у євро в 2001 році, а у ERM II лишилася Данія.

Після цього до ERM II приєднувалася естонська і словацька крона, литовський лит і латвійський лат, кіпріотський фунт, мальтійська ліра, словенський толар. Ці всі валюти вже не існують, а відповідні країни полишили ERM II після приєднання до євра.

Єдина країна, що лишається постійним членом ERM II — це Данія. І це теж друга країна, яка не має юридичного обов’язку переходити на євро. Данія, однак, підтримує курс своєї крони у більш жорстких межах, ніж вимагається — ±2,25%. Це робить Данію членом Єврозони де факто, хоча повного приєднання вона не хоче: секс без зобов’язань — ліпше, ніж одруження.