За беззаконням воєнного часу
Jan. 29th, 2015 11:42 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatФраза «за законами воєнного часу» дає 17’000 результатів у гуглі, а «по законам военного времени» — 334’000. На жаль, в обох випадках на першому місці про якийсь фільм пишуть з такою назвою, тому складно оцінити, скільки насправді сторінок, де ця фраза вживається в орвеллівському контексті «війна — це мир»: беззаконня, яке природним чином існує під час війни, називають «законами», аби легітимізувати вбивства, не пов’язані з воєнними діями, хоча ніяких написаних законів, де б щось таке дозволялося, не існує.
Тим не менш, різниця у 20 разів у кількості результатів дозволяє потішитися, шо все-таки цю фразу в Україні вживають набагато рідше. Ну, я її чув переважно для виправдення розстрілів у «ДНР/ЛНР», але і в Україні так звані законодавці не гребують фантазувати про «закони воєнного часу», пропонуючи у окремих випадках скасувати дію кримінального кодексу і Конституції України.
Шо ж насправді? Насправді те, що можна назвати «законом воєнного часу» не тільки не легітимізує розстріли, а, навпаки, їх забороняє. Йдеться передовсім про Третю Женевську конвенцію, яка регулює поводження із полоненими.
Це не війна, а АТО, тому конвенція не діє
А от і ніхуя. Конвенція поширюється:
— на будь-який збройний конфлікт між країнами-підписантами;
— на будь-який збройний конфлікт між країною-підписантом та непідписантом;
— на збройний конфлікт між країнами-підписантами навіть, коли офіційно війну не оголошено;
— під час повної або часткової окупації країни-підписанта, навіть якщо не супроводжується збройним опором.
Окрім того, стаття 3 цієї конвенції присвячена «конфліктам неміжнародного характеру». Поки шо ні Україна (незважаючи на заяви офіційних осіб про присутність військ РФ), ні РФ не визнали, шо має місце міжнародний конфлікт. У цьому випадку діє тільки стаття 3, всі інші статті можна виконувати або не виконувати.
На цій інфографіці видно, що Україна разом із країнами ЄУ підписала Протокол ІІІ цієї Конвенції, доданий у 2005 році, у той час як Росія є підписантом лише оригінальної конвенції 1954 року. Утім, в третьому протоколі нічого надцікавого нема: там вводиться політично нейтральний символ «червоний кристал» додатково до червоного хреста та червоного напівмісяця, дозволяється під час конфліктів використовувати його спільно з хрестом і напівмісяцем та надається аналогічний статус тим, хто цей символ носить. Також цей протокол забороняє зловживання (наприклад, стріляти у зоні воєнних дій з цим символом). Не думаю, шо РФ навмисно це не підписала, але цей факт красномовний. Хоча, можливо, цьому посприяли православні таліби: мовляв, нічого сатанинський символ визнавати замість нашого православного хреста (ок, він швейцарський, але менше з тим).
На солдат без опізнавальних знаків конвенція не діє
А от і ніхуя. Так було в першій та другій конвенціях, які діяли до кінця Другої світової. До речі, вперше солдатів без знаків застосувала Франція у війні проти Прусії в 1870 року, тому їх називають французьким словом francs-tireurs («вільні стрілки»). Тобто, на захопленого солдата регулярної армії тоді діяла Женевська конвенція, вона забороняла його вбивати і тортурувати. Наскільки її дотримувалися — це хороше питання, ну але шось якось дотримувалось. А схопленого партизана можна було розстрілювати на місці.
А в другій світовій дохріна було, як ви знаєте, партизанів, армій урядів у вигнанні, рухів опору тощо. Тому вирішили прийняти нову конвенцію, і вже Третя Женевська конвенція поширюється на всіх:
— на солдатів регулярних армій учасників конфлікту;
— на волонтерські батальйони, що беруть участь на боці учасників конфлікту (тобто їм не обов’язково бути в складі армії/МВС), на рухи опору та інші організовані міліції;
— людей, що супроводжують збройні сили, але не є їх членами, зокрема військових кореспондентів, людей, що відповідають за постачання і добробут армії тощо;
— мешканців неокупованих територій, що при наближенні ворога спонтанно беруть зброю і починають воювати, не маючи часу приєднатися до організованої армії, за умови, що вони носять зброю відкрито та дотримуються законів і традицій війни.
До речі, саме тут зустрічається ця фраза — «закони війни». Але вона зовсім не про право убивати, вона про те, що ти не повинен стріляти у нон-комбатантів та не повинен косити під цивільного, якщо вже взяв зброю (шоб уникнути смертів, а потім підло з-за спини вистрелити).
Та, як ви бачите, на «зелених чоловічків», що були в Криму, Конвенція теж поширюється, адже, тримаючи зброю відкрито, вони визнали себе комбатантами, і по них можна було стріляти, аж поки вони не кинули зброю. Тоді стріляти по них більше не можна було б.
Шо заборонено статтею 3?
Абсолютно все, шо орвеллівці називають «законами воєнного часу», цією конвенцією заборонено, а саме:
— насилля над людиною та життям, зокрема вбивство, тортури, зле поводження;
— взяття заручників;
— знущання над людською гідністю;
— здійснення покарань і смертельної кари без попереднього судового провадження, здійсненого регулярним судом, скасування усіх гарантій в процесі судочинства, що визнаються як обов’язкові цивілізованими людьми.
А інші статті, необов’язкові в неміжнародному конфлікті
Інші статті конвенції більш детальні, але стосуються міжнародних конфліктів і статусу і правил поводження з людьми, шо мають статус «полонений війни». Зокрема, стаття 42 каже, шо застосовувати зброю проти полонених можна лише в крайньому випадку, коли полонений тікає, стріляти по ньому можна лише після попередження.
Також стаття 87 каже, шо не можна застосовувати до полонених гірші покарання, ніж законодавство передбачає щодо солдат власної армії. Наприклад, у армії США є Uniform Code of Military Justice — це є основний, але не повний кодекс, що поширюється однаково як на солдатів армії, так і на полонених. Цей кодекс може доповнюватися президентом США, зокрема у сфері суворості покарань. І цей кодекс, до речі, не передбачає смертної кари, тому хоч які там жорстокості не творилися на Ґуантанамо, в’язнів там не убивали, бо приховати тортури можна, а убивство — складніше. Таким чином, якщо солдат візьме автомата та постріляє народ на території армійської бази в Ель Пасо (Техас), то він отримає довічне ув’язнення, бо судити його буде військовий трибунал за UCMJ. А якщо він то само зробить за межами бази у місті Ель Пасо, то його (якщо виживе) очікуватиме смертна кара за кримінальними законами штату Техас. Такий парадокс. З іншого боку, суду присяжних там немає плюс військові суди складаються з офіцерів, які перебувають на службі, їх обирають у виборах. Тому військова юстиція США, хоч і гуманніша, ніж цивільна, за визначенням не є настільки ж об’єктивна і настільки ж захищеною від зловживань. Але десь в Іраці нехай буде хоч так.
Стаття 91 визначає, шо таке «успішна втеча» та забороняє карати полоненого, якого впіймали вдруге після успішної втечі. У цьому випадку його попереднє перебування в полоні ніби не рахується.
Смертна кара регулюється статтею 100: полоненому мають повідомити негайно, за які вчинки, згідно з законодавством країни, що затримала, надається смертна кара. Смертна кара за інші вчинки може здійснюватися тільки за згодою сторони, від якої полонений залежить. Згідно зі статтею 101, смертна кара виконується не раніше, ніж через 6 місяців і після інформування рідних полоненого згідно з Конвенцією.
Стаття 111 дозволяє тримати полонених на території нейтральної країни до закінчення конфлікту і за згоди його обох учасників.
Які ще діють конвенції під час війни?
Женевські конвенції 1949 року також регулюють поводження із хворими та пораненими, цивільними людьми.
Гаагські конвенції регулюють, яку зброю можна використовувати під час війни. Зокрема, конвенцію про касетні бомби, що спричиняють особливо сильне страждання цивільним, підписало 116 країн, серед них немає жодної країни СНД.
Взагалі, угод і конвенцій 100500, вони є на сайті Червоного Хреста. Наскільки вони всі виконуються в умовах обмеженого правосуддя — хороше питання. Але пам’ятайте, шо коли ви чуєте словосполучення «за законами воєнного часу», то швидше за все мають на увазі шось протилежне тому, шо ви можете прочитати у цих конвенціях.
Війна — це мир, ага.
Тим не менш, різниця у 20 разів у кількості результатів дозволяє потішитися, шо все-таки цю фразу в Україні вживають набагато рідше. Ну, я її чув переважно для виправдення розстрілів у «ДНР/ЛНР», але і в Україні так звані законодавці не гребують фантазувати про «закони воєнного часу», пропонуючи у окремих випадках скасувати дію кримінального кодексу і Конституції України.
Шо ж насправді? Насправді те, що можна назвати «законом воєнного часу» не тільки не легітимізує розстріли, а, навпаки, їх забороняє. Йдеться передовсім про Третю Женевську конвенцію, яка регулює поводження із полоненими.
Це не війна, а АТО, тому конвенція не діє
А от і ніхуя. Конвенція поширюється:
— на будь-який збройний конфлікт між країнами-підписантами;
— на будь-який збройний конфлікт між країною-підписантом та непідписантом;
— на збройний конфлікт між країнами-підписантами навіть, коли офіційно війну не оголошено;
— під час повної або часткової окупації країни-підписанта, навіть якщо не супроводжується збройним опором.
Окрім того, стаття 3 цієї конвенції присвячена «конфліктам неміжнародного характеру». Поки шо ні Україна (незважаючи на заяви офіційних осіб про присутність військ РФ), ні РФ не визнали, шо має місце міжнародний конфлікт. У цьому випадку діє тільки стаття 3, всі інші статті можна виконувати або не виконувати.
На цій інфографіці видно, що Україна разом із країнами ЄУ підписала Протокол ІІІ цієї Конвенції, доданий у 2005 році, у той час як Росія є підписантом лише оригінальної конвенції 1954 року. Утім, в третьому протоколі нічого надцікавого нема: там вводиться політично нейтральний символ «червоний кристал» додатково до червоного хреста та червоного напівмісяця, дозволяється під час конфліктів використовувати його спільно з хрестом і напівмісяцем та надається аналогічний статус тим, хто цей символ носить. Також цей протокол забороняє зловживання (наприклад, стріляти у зоні воєнних дій з цим символом). Не думаю, шо РФ навмисно це не підписала, але цей факт красномовний. Хоча, можливо, цьому посприяли православні таліби: мовляв, нічого сатанинський символ визнавати замість нашого православного хреста (ок, він швейцарський, але менше з тим).
На солдат без опізнавальних знаків конвенція не діє
А от і ніхуя. Так було в першій та другій конвенціях, які діяли до кінця Другої світової. До речі, вперше солдатів без знаків застосувала Франція у війні проти Прусії в 1870 року, тому їх називають французьким словом francs-tireurs («вільні стрілки»). Тобто, на захопленого солдата регулярної армії тоді діяла Женевська конвенція, вона забороняла його вбивати і тортурувати. Наскільки її дотримувалися — це хороше питання, ну але шось якось дотримувалось. А схопленого партизана можна було розстрілювати на місці.
А в другій світовій дохріна було, як ви знаєте, партизанів, армій урядів у вигнанні, рухів опору тощо. Тому вирішили прийняти нову конвенцію, і вже Третя Женевська конвенція поширюється на всіх:
— на солдатів регулярних армій учасників конфлікту;
— на волонтерські батальйони, що беруть участь на боці учасників конфлікту (тобто їм не обов’язково бути в складі армії/МВС), на рухи опору та інші організовані міліції;
— людей, що супроводжують збройні сили, але не є їх членами, зокрема військових кореспондентів, людей, що відповідають за постачання і добробут армії тощо;
— мешканців неокупованих територій, що при наближенні ворога спонтанно беруть зброю і починають воювати, не маючи часу приєднатися до організованої армії, за умови, що вони носять зброю відкрито та дотримуються законів і традицій війни.
До речі, саме тут зустрічається ця фраза — «закони війни». Але вона зовсім не про право убивати, вона про те, що ти не повинен стріляти у нон-комбатантів та не повинен косити під цивільного, якщо вже взяв зброю (шоб уникнути смертів, а потім підло з-за спини вистрелити).
Та, як ви бачите, на «зелених чоловічків», що були в Криму, Конвенція теж поширюється, адже, тримаючи зброю відкрито, вони визнали себе комбатантами, і по них можна було стріляти, аж поки вони не кинули зброю. Тоді стріляти по них більше не можна було б.
Шо заборонено статтею 3?
Абсолютно все, шо орвеллівці називають «законами воєнного часу», цією конвенцією заборонено, а саме:
— насилля над людиною та життям, зокрема вбивство, тортури, зле поводження;
— взяття заручників;
— знущання над людською гідністю;
— здійснення покарань і смертельної кари без попереднього судового провадження, здійсненого регулярним судом, скасування усіх гарантій в процесі судочинства, що визнаються як обов’язкові цивілізованими людьми.
А інші статті, необов’язкові в неміжнародному конфлікті
Інші статті конвенції більш детальні, але стосуються міжнародних конфліктів і статусу і правил поводження з людьми, шо мають статус «полонений війни». Зокрема, стаття 42 каже, шо застосовувати зброю проти полонених можна лише в крайньому випадку, коли полонений тікає, стріляти по ньому можна лише після попередження.
Також стаття 87 каже, шо не можна застосовувати до полонених гірші покарання, ніж законодавство передбачає щодо солдат власної армії. Наприклад, у армії США є Uniform Code of Military Justice — це є основний, але не повний кодекс, що поширюється однаково як на солдатів армії, так і на полонених. Цей кодекс може доповнюватися президентом США, зокрема у сфері суворості покарань. І цей кодекс, до речі, не передбачає смертної кари, тому хоч які там жорстокості не творилися на Ґуантанамо, в’язнів там не убивали, бо приховати тортури можна, а убивство — складніше. Таким чином, якщо солдат візьме автомата та постріляє народ на території армійської бази в Ель Пасо (Техас), то він отримає довічне ув’язнення, бо судити його буде військовий трибунал за UCMJ. А якщо він то само зробить за межами бази у місті Ель Пасо, то його (якщо виживе) очікуватиме смертна кара за кримінальними законами штату Техас. Такий парадокс. З іншого боку, суду присяжних там немає плюс військові суди складаються з офіцерів, які перебувають на службі, їх обирають у виборах. Тому військова юстиція США, хоч і гуманніша, ніж цивільна, за визначенням не є настільки ж об’єктивна і настільки ж захищеною від зловживань. Але десь в Іраці нехай буде хоч так.
Стаття 91 визначає, шо таке «успішна втеча» та забороняє карати полоненого, якого впіймали вдруге після успішної втечі. У цьому випадку його попереднє перебування в полоні ніби не рахується.
Смертна кара регулюється статтею 100: полоненому мають повідомити негайно, за які вчинки, згідно з законодавством країни, що затримала, надається смертна кара. Смертна кара за інші вчинки може здійснюватися тільки за згодою сторони, від якої полонений залежить. Згідно зі статтею 101, смертна кара виконується не раніше, ніж через 6 місяців і після інформування рідних полоненого згідно з Конвенцією.
Стаття 111 дозволяє тримати полонених на території нейтральної країни до закінчення конфлікту і за згоди його обох учасників.
Які ще діють конвенції під час війни?
Женевські конвенції 1949 року також регулюють поводження із хворими та пораненими, цивільними людьми.
Гаагські конвенції регулюють, яку зброю можна використовувати під час війни. Зокрема, конвенцію про касетні бомби, що спричиняють особливо сильне страждання цивільним, підписало 116 країн, серед них немає жодної країни СНД.
Взагалі, угод і конвенцій 100500, вони є на сайті Червоного Хреста. Наскільки вони всі виконуються в умовах обмеженого правосуддя — хороше питання. Але пам’ятайте, шо коли ви чуєте словосполучення «за законами воєнного часу», то швидше за все мають на увазі шось протилежне тому, шо ви можете прочитати у цих конвенціях.
Війна — це мир, ага.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2015-01-30 01:50 am (UTC)no subject
Date: 2015-01-30 02:02 am (UTC)no subject
Date: 2015-01-30 09:34 am (UTC)no subject
Date: 2015-01-30 02:11 pm (UTC)no subject
Date: 2015-01-30 05:26 pm (UTC)no subject
Date: 2015-01-30 06:26 pm (UTC)Закон Про правовий режим воєнного стану
Date: 2015-01-30 07:10 pm (UTC)"Стаття 26. Правосуддя в умовах воєнного стану. Правосуддя на території, де введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється."
Re: Закон Про правовий режим воєнного стану
Date: 2015-01-30 07:40 pm (UTC)no subject
Date: 2015-01-30 11:38 pm (UTC)"Армія голодна, холодна", "грошей нема", "вся надія на волонтерів, але в них теж гроші закінчуються". І яке пропонується рішення? "Всіх мобілізувати!" Мотивація- соціальна справедливість. Але якщо зараз не можуть прогодувати/екіпірувати150,000 людей, то звідки візьмуть ресурси на 3-4 мільйони?
І, звичайно, трохи дивно що голова комітету з охорони здоров'я виступає за смертну кару, яку в Україні навіть за найтяжкіші злочини не призначають.