Вуперталь (Wuppertal)
Oct. 7th, 2013 11:11 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatВуперталь знаходиться між Дюсельдорфом і Дортмундом, у 18 і 19 столітті це був один з найбільших у Європі центрів індустріалізації:
Я написав «це був», хоча насправді місто утворилося у 1929 році внаслідок об’єднання розташованих поруч міст Ельберфельд і Бармен. Об’єднане місто назвали Долиною Вупера (німецькою — Wuppertal), адже саме в долині річки Вупер вони і розташовані, і Вуперталь став одним з небагатьох у Німеччині лінійних міст, що і досі вздовж цієї річки видовжене. Ельберфельд і Бармен тепер є районами Вуперталя, з’єднані підвісним трамваєм (про нього у наступному пості) та залізницею, і вони й досі дещо відрізняються:
1. Отже, почнемо з Ельберфельда, адже саме тут знаходиться головний вокзал середнього рівня унилості:
2. Електричка Stadler Flirt, на якій я сюди приїхав із Дортмунда. Вона прямує до прикордонного нідерландського містечка Венло, тому називається Євробаном:
4. Вуперталь знаходиться порівняно близько до пласких як дошка Нідерландів, і взагалі в моєму уявленні в Німеччині гори на півдні й абсолютно пласко на півночі. Однак, уже вдруге я потрапляю в ту частину західної Німеччини, що ламає цей шаблон. Ельберсфельд не тільки не плаский, а ще й чимось нагадує район Істанбула Фенер:
5. Ось тут можете зацінити набір висоти:
8. Оскільки в Німеччині за йменування вулиць відповідає К. О., ця вулиця називається Високою:
На додачу, регіон, головним центром якого є Вуперталь, названий Гірським краєм (Bergisches Land), що натякає, що за межами його і справді все пласко.
9. Сучасна архітектура без вишуканості, але тішить всякими деталями:
11. Або з закосом під старовину:
12. Будинки з таких кам’яних плиточок належали дуже заможним людям і збереглися у Бармені:
13. Ось у цьому будинку, наприклад, народився Фрідріх Енґельс:
14. Але прийшов я сюди зовсім за іншим: цей будинок є частиною музейного комплексу, який включає в себе Дім Фрідріха Енґельса і Музей ранньої індустріалізації. В понеділок, сука, не працює. Ну так, я ж навмисно обрав для поїздки Вуперталь, а не Кьольн, бо в тому музей шоколаду в понеділок не працює, а який може бути Кьольн без шоколаду? Перевірити час роботи Музею індустріалізації я забув:
Ну, значить, разом з Кьольном треба буде відвідати Вуперталь колись знову і не в понеділок.
15. Іще Бармен:
16. Повертаємось до Ельберсфельда. Цікаво, чим західнонімецька житлова архітектура естетично ліпша за східнонімецьку. Похилим дахом навіть у багатоповерхівках:
Хоча з функціоналістської точки зору похилий дах ні для чого не потрібен, а квартири на даховому поверсі (Dachgeschoß, у оголошеннях — DG) традиційно дешевші, бо жити в них не дуже зручно. Але от оку дуже приємно, коли око бачить поверхню даху.
17. Хто дочитав до цього місця — молодець. Зараз буде трохи деталей, бо мені ліньки писати ще один пост. Рекламний автомобіль, розмальований, як патівен. На ньому написано «вайнзацваґен», що є грою зі словами «вайн» (вино) та «айнзацваґен» (власне, патівен):
Тіки зараз помітив номерний знак. У Німеччині не можна довільне слово використовувати на номерах, перша одна або дві літери завжди позначають код міста: так легко мєнтам пасти, хто звідки приїхав. Але тут їм пощастило з Вуперталем і його кодом W.
18. Особливість Вуперталя — це неонові вивіски. У решті Німеччини вони є хіба шо в кварталах червоних ліхтарів. А тут по всьому місту їх багато чомусь:
Це автошкола. Цікаво, шо неонова вивіска навіть там, де світитися вночі непотрібно.
23. На нічне місто я не зміг подивитися, як ці вивіски запалюються:
Чомусь людство від неонів відмовилося, хоча що може бути гарнішим за неони вночі? Ну так, світлове забруднення, і все ж.
24. Половина ЗМІ у Німеччині називаються «ХХХдойче Цайтунґ». Ось і тут:
25. Завжди ненавидів механічні годинники за їх нездатність повідомити, скільки зараз точно часу. У Вуперталі я такий годинник побачив. Без стрілочок, час показується числами — фантастика:
Ну тіки година була 15-та, а не третя, але то дрібниці
Цей годинник є такою собі рекламою годинникового магазину поруч, в якому теж знаходиться музей годинників, який працює чомусь тільки в суботу. Фак.
Ну, час їхати додому:
Цей потяг їде другою з двох єдиних ліній у Німеччині, де потяг досягає швидкості 300 км/год. Перша — це лінія Нюрнберґ—Інґольштадт, якою я їздив багато разів, а цією покатався вперше, це лінія Кьольн—Франкфуртське летовище.
Хто дочитав досюди: а ще у Вуперталі (точніше, в Ельберфельді) була заснована фірма Bayer, яка продавала такі відомі на весь світ ліки, як аспірин та героїн (це були ліки від кашлю):
public domain/Wikipedia
Я написав «це був», хоча насправді місто утворилося у 1929 році внаслідок об’єднання розташованих поруч міст Ельберфельд і Бармен. Об’єднане місто назвали Долиною Вупера (німецькою — Wuppertal), адже саме в долині річки Вупер вони і розташовані, і Вуперталь став одним з небагатьох у Німеччині лінійних міст, що і досі вздовж цієї річки видовжене. Ельберфельд і Бармен тепер є районами Вуперталя, з’єднані підвісним трамваєм (про нього у наступному пості) та залізницею, і вони й досі дещо відрізняються:
1. Отже, почнемо з Ельберфельда, адже саме тут знаходиться головний вокзал середнього рівня унилості:
2. Електричка Stadler Flirt, на якій я сюди приїхав із Дортмунда. Вона прямує до прикордонного нідерландського містечка Венло, тому називається Євробаном:
4. Вуперталь знаходиться порівняно близько до пласких як дошка Нідерландів, і взагалі в моєму уявленні в Німеччині гори на півдні й абсолютно пласко на півночі. Однак, уже вдруге я потрапляю в ту частину західної Німеччини, що ламає цей шаблон. Ельберсфельд не тільки не плаский, а ще й чимось нагадує район Істанбула Фенер:
5. Ось тут можете зацінити набір висоти:
8. Оскільки в Німеччині за йменування вулиць відповідає К. О., ця вулиця називається Високою:
На додачу, регіон, головним центром якого є Вуперталь, названий Гірським краєм (Bergisches Land), що натякає, що за межами його і справді все пласко.
9. Сучасна архітектура без вишуканості, але тішить всякими деталями:
11. Або з закосом під старовину:
12. Будинки з таких кам’яних плиточок належали дуже заможним людям і збереглися у Бармені:
13. Ось у цьому будинку, наприклад, народився Фрідріх Енґельс:
14. Але прийшов я сюди зовсім за іншим: цей будинок є частиною музейного комплексу, який включає в себе Дім Фрідріха Енґельса і Музей ранньої індустріалізації. В понеділок, сука, не працює. Ну так, я ж навмисно обрав для поїздки Вуперталь, а не Кьольн, бо в тому музей шоколаду в понеділок не працює, а який може бути Кьольн без шоколаду? Перевірити час роботи Музею індустріалізації я забув:
Ну, значить, разом з Кьольном треба буде відвідати Вуперталь колись знову і не в понеділок.
15. Іще Бармен:
16. Повертаємось до Ельберсфельда. Цікаво, чим західнонімецька житлова архітектура естетично ліпша за східнонімецьку. Похилим дахом навіть у багатоповерхівках:
Хоча з функціоналістської точки зору похилий дах ні для чого не потрібен, а квартири на даховому поверсі (Dachgeschoß, у оголошеннях — DG) традиційно дешевші, бо жити в них не дуже зручно. Але от оку дуже приємно, коли око бачить поверхню даху.
17. Хто дочитав до цього місця — молодець. Зараз буде трохи деталей, бо мені ліньки писати ще один пост. Рекламний автомобіль, розмальований, як патівен. На ньому написано «вайнзацваґен», що є грою зі словами «вайн» (вино) та «айнзацваґен» (власне, патівен):
Тіки зараз помітив номерний знак. У Німеччині не можна довільне слово використовувати на номерах, перша одна або дві літери завжди позначають код міста: так легко мєнтам пасти, хто звідки приїхав. Але тут їм пощастило з Вуперталем і його кодом W.
18. Особливість Вуперталя — це неонові вивіски. У решті Німеччини вони є хіба шо в кварталах червоних ліхтарів. А тут по всьому місту їх багато чомусь:
Це автошкола. Цікаво, шо неонова вивіска навіть там, де світитися вночі непотрібно.
23. На нічне місто я не зміг подивитися, як ці вивіски запалюються:
Чомусь людство від неонів відмовилося, хоча що може бути гарнішим за неони вночі? Ну так, світлове забруднення, і все ж.
24. Половина ЗМІ у Німеччині називаються «ХХХдойче Цайтунґ». Ось і тут:
25. Завжди ненавидів механічні годинники за їх нездатність повідомити, скільки зараз точно часу. У Вуперталі я такий годинник побачив. Без стрілочок, час показується числами — фантастика:
Ну тіки година була 15-та, а не третя, але то дрібниці
Цей годинник є такою собі рекламою годинникового магазину поруч, в якому теж знаходиться музей годинників, який працює чомусь тільки в суботу. Фак.
Ну, час їхати додому:
Цей потяг їде другою з двох єдиних ліній у Німеччині, де потяг досягає швидкості 300 км/год. Перша — це лінія Нюрнберґ—Інґольштадт, якою я їздив багато разів, а цією покатався вперше, це лінія Кьольн—Франкфуртське летовище.
Хто дочитав досюди: а ще у Вуперталі (точніше, в Ельберфельді) була заснована фірма Bayer, яка продавала такі відомі на весь світ ліки, як аспірин та героїн (це були ліки від кашлю):
public domain/Wikipedia
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-10-07 10:56 am (UTC)no subject
Date: 2013-10-07 11:32 am (UTC)no subject
Date: 2013-10-07 11:43 am (UTC)Ну, але якщо слідувати твоєму поясненню - то я повинен стати поліцаєм.
no subject
Date: 2013-10-07 11:47 am (UTC)no subject
Date: 2013-10-07 12:16 pm (UTC)no subject
Date: 2013-10-07 12:21 pm (UTC)no subject
Date: 2013-10-07 12:27 pm (UTC)no subject
Date: 2013-10-07 12:33 pm (UTC)