Made in Germany
Dec. 1st, 2012 01:22 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatВідвідав завод, який виробляє різні деталі для автомобільної промисловості, від електропідйомників до ABS та всяких деталей двигунів. Замовники різні, в т.ч. Бош, який є чи не найбільшим світовим постачальником електроніки для автомобілів. Заводик сам нічого не дизайнить, його задача — виробити те, що хочуть інженери замовника, із заданими параметрами і точністю.
Кілька цікавих фактів:
— детальки, які вони роблять, ідуть на весь світ, в т.ч. на фабрики автомобільних концернів, розташовані в Латинській Америці, Китаї етц;
— на детальках немає логотипу чи назви цього заводу. Тобто, туди відразу ставиться штамп, шо це Мерседес, чи там Фольксваґен, чи там БМВ. А де саме ця деталька вироблена, дізнатися православній людині неможливо;
— з попереднього пункту випливає ще один цікавий факт: вони роблять детальки (забув, що саме), на яких написано «Made in China». Бачив коробки на складі з готовою продукцією до відправки в Китай;
— ну загалом зворотня ситуація, коли «Made in Germany» насправді виготовлене в Китаї, теж буває, але мені сказали, що останнім часом гайки підкрутили: тепер потрібно, щоб 90% собівартості товару походила з Німеччини чи якось так. Немає, однак, ніякого спеціального закону, який регулює, що таке «Made in Germany», але якщо товар де факто виготовлений за кордоном, то суд може виїбати за нечесну рекламу (є пару прецедентів). Тому підприємства отримують якісь сертифікати в когось, чи шось таке;
— загалом, технологічний процес може бути розпідарасений на кілька континентів: наприклад, детальку можуть відправити з Європи в Китай тільки для того, щоб покрити її платиною, а потім вона повертається назад;
— пластик грає все більшу роль у автомобільному виробництві, і я маю на увазі не салон, а саме мотор. Не повірите, навіть свічки (а ля свічки) пластикові і з якимось чіпом. Ну, але то специфічний пластик, який витримує і високі температури, і навантаження. А водночас дозволяє зменшити вагу автівки і споживання палива. Схоже, що з часом єдиними металевими деталями в автівці будуть контакти в різноманітних платах;
— електропідйомник — це така плата з кількома чіпами, до якої прихуярений моторчик. Одного разу в Америці, десь у тому штаті, де висока вологість, на контактах почався ріст кристалів металу. Ну, я колись в дитинстві вирощував кристали міді з купоросу, але до холєри не пам’ятаю, який там механізм. Ну не суть, кристали собі виросли і замкнули контакти. І електропідйомник влаштвував повставння роботів і почав жити самостійним життя. Як я зрозумів, там контакти були так близько, що цього очима було не видно, допіру в якомусь інституті люди, які добре знали хімію, подивилися в мікроскоп, і після того контакти стали покривати чи то платиною, чи то золотом;
— прес-форми металеві й витравлюються електролізом, хто б міг подумати. Стоїть такий апарат, залитий водою, і повільно-повільно між голочкою електрода та формою щось там іскра проскакує;
— виробництво автоматичне, але так чи інакше вимагається присутність оператора. Виробництво цілодобове, хоча на вихідні частину машин вимикають. Крім природних доплат за працю на вихідних та святах, деякі люди отримують додаткові гроші за те, що їх можна в будь-який момент, цілодобово, викликати на завод. Відповідно, вони не можуть бухати чи поїхати на море;
— ручна праця теж є, але доволі мало. Основний ручний процес — це засипання пластика в резервуари. Пластик продається в мішках, його виробляють всякі хімічні концерни типу BASF, такий типу гранулярний пісок. Потім він фігачить по трубах до машин, і там вже його нагрівають, спресовують і роблять, шо там треба;
— співвідношення співробітників до офісних працівників (адміністрація, планування продукції, маркетинг етц) — приблизно 1:5;
— співвідношення собівартості деталі до її вартості в гаражі СТО — приблизно 1:1000. Я не жартую: умовно кажучи, те, що вам продають за 100 єврів, на заводі буде коштувати 10 центів. Це стосується як дорогих, так і бюджетних автівок;
— контроль якості: на самому заводі дозволяється десь 1-3% матеріалу піти в брак. Однак те, що відвантажується замовнику, повинно мати нульовий брак;
— хуйовість пластику в тому, що він, сука, не розпадається, але якщо його відправити назад на завод, то немає проблеми переробити й заюзати знову. Мені показували сміття вартістю кілька десятків єврів за кілограм, яке мало йти на переробку;
— охорона. Точніше, її відсутність. Ну, я вже за півтора роки звик до відсутності вахтерів чи інших «охоронців» в університетах, гуртожитках, супермаркетах і банках. І тим не менш, я задав це питання, коли побачив, що немає охоронців, камер, немає також якогось контролю, щоб співробітники не пиздили продукцію, немає паркану з колючим дротом тощо. Ну, двері зачиняються на електронний ключ, але це і все.
Кілька цікавих фактів:
— детальки, які вони роблять, ідуть на весь світ, в т.ч. на фабрики автомобільних концернів, розташовані в Латинській Америці, Китаї етц;
— на детальках немає логотипу чи назви цього заводу. Тобто, туди відразу ставиться штамп, шо це Мерседес, чи там Фольксваґен, чи там БМВ. А де саме ця деталька вироблена, дізнатися православній людині неможливо;
— з попереднього пункту випливає ще один цікавий факт: вони роблять детальки (забув, що саме), на яких написано «Made in China». Бачив коробки на складі з готовою продукцією до відправки в Китай;
— ну загалом зворотня ситуація, коли «Made in Germany» насправді виготовлене в Китаї, теж буває, але мені сказали, що останнім часом гайки підкрутили: тепер потрібно, щоб 90% собівартості товару походила з Німеччини чи якось так. Немає, однак, ніякого спеціального закону, який регулює, що таке «Made in Germany», але якщо товар де факто виготовлений за кордоном, то суд може виїбати за нечесну рекламу (є пару прецедентів). Тому підприємства отримують якісь сертифікати в когось, чи шось таке;
— загалом, технологічний процес може бути розпідарасений на кілька континентів: наприклад, детальку можуть відправити з Європи в Китай тільки для того, щоб покрити її платиною, а потім вона повертається назад;
— пластик грає все більшу роль у автомобільному виробництві, і я маю на увазі не салон, а саме мотор. Не повірите, навіть свічки (а ля свічки) пластикові і з якимось чіпом. Ну, але то специфічний пластик, який витримує і високі температури, і навантаження. А водночас дозволяє зменшити вагу автівки і споживання палива. Схоже, що з часом єдиними металевими деталями в автівці будуть контакти в різноманітних платах;
— електропідйомник — це така плата з кількома чіпами, до якої прихуярений моторчик. Одного разу в Америці, десь у тому штаті, де висока вологість, на контактах почався ріст кристалів металу. Ну, я колись в дитинстві вирощував кристали міді з купоросу, але до холєри не пам’ятаю, який там механізм. Ну не суть, кристали собі виросли і замкнули контакти. І електропідйомник влаштвував повставння роботів і почав жити самостійним життя. Як я зрозумів, там контакти були так близько, що цього очима було не видно, допіру в якомусь інституті люди, які добре знали хімію, подивилися в мікроскоп, і після того контакти стали покривати чи то платиною, чи то золотом;
— прес-форми металеві й витравлюються електролізом, хто б міг подумати. Стоїть такий апарат, залитий водою, і повільно-повільно між голочкою електрода та формою щось там іскра проскакує;
— виробництво автоматичне, але так чи інакше вимагається присутність оператора. Виробництво цілодобове, хоча на вихідні частину машин вимикають. Крім природних доплат за працю на вихідних та святах, деякі люди отримують додаткові гроші за те, що їх можна в будь-який момент, цілодобово, викликати на завод. Відповідно, вони не можуть бухати чи поїхати на море;
— ручна праця теж є, але доволі мало. Основний ручний процес — це засипання пластика в резервуари. Пластик продається в мішках, його виробляють всякі хімічні концерни типу BASF, такий типу гранулярний пісок. Потім він фігачить по трубах до машин, і там вже його нагрівають, спресовують і роблять, шо там треба;
— співвідношення співробітників до офісних працівників (адміністрація, планування продукції, маркетинг етц) — приблизно 1:5;
— співвідношення собівартості деталі до її вартості в гаражі СТО — приблизно 1:1000. Я не жартую: умовно кажучи, те, що вам продають за 100 єврів, на заводі буде коштувати 10 центів. Це стосується як дорогих, так і бюджетних автівок;
— контроль якості: на самому заводі дозволяється десь 1-3% матеріалу піти в брак. Однак те, що відвантажується замовнику, повинно мати нульовий брак;
— хуйовість пластику в тому, що він, сука, не розпадається, але якщо його відправити назад на завод, то немає проблеми переробити й заюзати знову. Мені показували сміття вартістю кілька десятків єврів за кілограм, яке мало йти на переробку;
— охорона. Точніше, її відсутність. Ну, я вже за півтора роки звик до відсутності вахтерів чи інших «охоронців» в університетах, гуртожитках, супермаркетах і банках. І тим не менш, я задав це питання, коли побачив, що немає охоронців, камер, немає також якогось контролю, щоб співробітники не пиздили продукцію, немає паркану з колючим дротом тощо. Ну, двері зачиняються на електронний ключ, але це і все.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-12-02 05:28 pm (UTC)я думаю, є люди, які роблять аудит на місці й ставлять підпис на цих документах. Особливо в Африці інакше не перевірити, де що вироблено.
no subject
Date: 2012-12-01 12:00 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-02 05:23 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-01 09:20 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-02 05:22 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-03 03:19 am (UTC)Надеюсь, есть ротация. Когда ты on-call раз в 5-6 недель, это одно. Когда вечно - чуть другое :)
no subject
Date: 2012-12-03 10:59 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-23 04:19 pm (UTC)