Усередині «Конкорда»: Зінсгаймський автомобільно-технічний музей (Auto und Technik Museum Sinsheim)

Це найбільший приватний музей у Німеччині та єдиний, де ви можете одночасно побачити два перші пасажирські надзвукові літаки — Ту-144 та легендарний Air France Concorde. Побачити і побувати всередині.


На відміну від інших авіамузеїв, Зінсгайм розташував літаки не горизонтально, а під кутом, в тій же позі, шо вони злітають. Це, крім більшої ефектності, також дуже впливає на відчуття, коли ви йдете літаком усередині: вестибулярний апарат з’їжджає з глузду, ноги підкошуються, і здається, шо ти і справді летиш. Дуже круто.


Дві технології 70-х років, на які покладалися надії, в результаті вбила сувора реальність економіки: це колія на магнітній подушці та надзвукові літаки. Навіть у Совіцькому Союзі з гіпердешевим бензином Ту-144 пролітав заледве три роки: з 1975 до 1978, коли він роз’їбався під час тестового польоту. Після цього уряд використовував літаки лише для перевезення вантажів (і то недовго) та тренування космонавтів.


Конкорд пролітав довше: з 1976 року до аж 2003-го, ним користувалися British Airways та Air France. У 1997 році він побив рекорд швидкості на трансатлантичному рейсі Лондон–Нью-Йорк: 2 години 53 хвилини від зльоту до приземлення. У 1992 році він також побив рекорд навколосвітньої подорожі: 32 години 49 хвилин включно з зупинками на заправку.


Туполєв, шо ви бачите тут, привезли з Санкт-Петербургу кораблем, а потім фурою по Німеччині. Конкорд же прилетів своїм ходом з Парижа до летовища у Баден-Бадені. На щастя, музей знаходиться просто під автобаном А6, шо полегшило транспортування по місту:

Транспортування Ту-144. Можу тіки поаплодувати високому професіоналізму водія фури.

Основною проблемою в Ту-144 був шум, який йшов як від двигунів, так і від системи охолодження зовнішньої поверхні літака, шоб він не перегрівся на такій швидкості:


Як це водиться, радянська людина мала все життя страждати, тому ця проблема не вирішувалася, грошей на неї не було. У Конкорда же скарги на шум були у першу чергу від мешканців тих місць, де літак пролітав, шо логічно, нє? Так, зокрема Конкорд був змушений облітати Малайзію, а Індія йому забанила літати з надзвуковою швидкістю, тому Конкорд перестав літати через неї з економічних причин.

Обидва літака мають свою історію катастроф: Туполєв розбивався ще під час демонстраційних польотів на авіашоу у Парижі, Конкорд же мав певні проблеми, які, однак, закінчувалися безпечною посадкою. У 2000 році в Конкорда загорівся двигун під час зльоту, і потім літак розбився при спробі аварійної посадки.


Шанси вижити в літаку з такими швидкостями самі розумієте, які, але в Туполєва серед обов’язкового обладнання на борту є рації і СОКИРА. Цей нескінчений радянський оптимізм:


Піднімемось же до Конкорда:




Його двигуни нагадують щелепи якоїсь хижої риби:


Відстані між кріслами там доволі малі як для літака з квитком вартістю 10 тисяч єврів. Дивіться самі:

Чи можуть надзвукові польоти очікувати ренесанс? Думаю, шо так, із швидкою залізницею теж так було: спершу підвищували-підвищували швидкості, а потім усе зупинилось на 80 км/год, потім знову ренесанс і 500-кілометрові лінії зі швидкістю 300 км/год, але вище уже воно є нерентабельним. Колись це стане рентабельно, а проблеми з шумом якимось чином вирішать, і ми можемо злітати у Австралію за якийсь розумний час.

Тупий анекдот, але ржу, не можу зупинитися

— Did you hear about the Frenchman who sat on a loaf of bread?
— A pain in the arse.