Економіка по неділях: безумовний базовий дохід

Не писав посту заздалегідь, бо чекав результатів референдуму у Швейцарії: пропозицію відхилено зі 78% голосів. Цей результат — ілюстрація того, шо люди не голосують за халяву, як це нам намагаються розповісти супротивники демократії. Якщо людям дати реальний інструмент влади, вони схильні користуватися ним відповідально, бо, кінець кінцем, нема нікого, хто б ніс наслідки прийнятих рішень, ніж самі виборці. Не так давно швейцарці теж відхилили пропозицію збільшити золотий резерв центрального банку до 70%.

Я вважаю безумовний базовий дохід (до речі, суто німецькомовна ініціатива, схожа ідея крутиться теж у Німеччині) правильною ідеєю, але не в цьому столітті. Впевнений, шо у 22 столітті, а, може, й раніше, його буде впроваджено.

Річ у тім, шо прогрес призводить до того, шо попит на людську працю зменшується. Роботизація всього — питання часу. Вже тепер половина мешканців Німеччини (40 мільйонів!) отримують свій дохід не з праці, а з соціальних виплат (пенсії, виплати з безробіття) чи здавання квартир у оренду. Ця цифра буде зростати, і справа дійде до того, шо 1% населення зможе забезпечити країну всіма можливими товарами.

В такій ситуації або треба зменшувати тривалість робочого тижня, шоб створити штучний попит на людську працю. Це один із варіантів виходу. Або платити всім фіксовану суму і дозволити зайнятися чимось, шо не обов’язково приносить прибуток.

Звичайно, виникає тут питання, чи людство не деградує, але таке питання стоїть завжди, незалежно від моделі фінансування суспільства, так шо побачимо.