Консерватизм здорової людини

Із моїх дописів у соцмережах ви могли зробити висновок, шо я політично ліберал. І справді, я погоджуюсь з деякими тезами, шо просувають партії, шо вважаються ліберальними у своїх країнах. Але я не ліберал, я радше антиконсерватор: мене бомбить від того, шо консерватори, смисл існування яких полягає у збереженні традицій і свобод, шо були в минулому, обрали свою цільову авдиторію серед мракобісів і лудитів, шо протестують проти наступу цивілізації.

Так, однак, не повинно бути. Партія GOP (республіканці) у США має у своєму фундаменті принципово правильні ідеї, які, однак, були використані мракобісами. Така сама хуйня, шо сталася з християнством (і, пізніше, з ісламом): прості етичні істини взаємоповаги, взаємодопомоги та мирного співіснування були використані мракобісами для винищення людей.

Саме тому криза біженців викликала у цих псевдохристиян такий біль в дупі: здавалося, яка тобі справа до того, шо суверенна країна вирішила прийняти певну кількість людей на свою територію? Чому тебе це їбе? Псевдохристиян їбе, бо німці їм нагадали, чим християнство є насправді, і вони страшенно бояться, шо їх шахрайство з Біблією буде викрите.

Ой, шось я запиздівся, пардон. Так от, консерватор здорової людини має:
— бути проти обов’язкової перевірки документів, прописки, паспортів і усього іншого. Бути проти біометричних паспортів та обов’язкової заміни паперових документів на пластикові. Можливість подорожувати за фальшивими документами у другу світову зберегла багатьох людей від смерті, тому консерватор мусить вважати можливість фальшування документів благом, а не злом;
— бути проти контролю безпеки в аеропортах, судах і вокзалах. Краще один раз здохнути, ніж усе життя літати як потенційний злочинець;
— бути проти камер безпеки та загалом держави тотального спостереження;
— бути проти інтернету за паспортами і лобіювати законодавство, шо заборонить вимагати реальне ім’я на веб-сайтах. В Німеччині, до речі, є таке законодавство, але у випадку Фейсбука німецький суд вирішив, шо на нього діють закони Ірландії, а не Німеччини;
— бути за можливість подорожувати літаком за фальшивим ім’ям та прізвищем: імена потрібні лише для контакту з рідними у випадку авіакатастрофи, а не для можливості держави для тотального слідкування за людьми;
— бути проти обмеження швидкості на автобанах і дорогах швидкого руху (вгадайте, де такі люди все ще існують);
— бути проти централізації влади. Гопи у США на словах за суверенітет штатів і проти посилення влади федерального уряду, але вони в цьому не послідовні: вони хотять зберегти за штатами можливість банити аборти і гомосексуальні шлюби, натомість не мають жодних претензій до того, шо FDA не дозволяє ввозити у країну кіндер-сюрпризи. Власне, це увесь сум американського консерватизму — боротися з абортами і шлюбами, це все, на шо вони здатні;
— справжній консерватор, in fact, мусить топити за Священну Римську Імперію, але не за феодалізм, а за те, шо кожне місто тоді мало суверенітет рівня країни Монако, яка незалежна у всьому, крім певних аспектів, що стосуються особистих прав людини. Іншими словами, це має бути Священна Римська Імперія 2.0. Шо роблять нинішні консерватори? З ностальгією згадають інквізицію і право палити відьом...
Nota bene: перераховані погляди не обов’язково поділяються мною. Я би, однак, хотів, шоб люди з такими поглядами були в парламенті або в опозиції, або в уряді час від часу. Вони будуть накладати вето на найбільш мракобісні закони, шо комусь спадатимуть на думку.

Ми живемо в істеричному суспільстві, шо сцить не дожити до старості та готове погодитися на будь-які обмеження свобод, якщо уряд їм гарантує високу тривалість життя. І тут би мають виникнути люди, яким не подобається жити в державі тотальної підозри і тотального спостереження. Але де вони?