Економіка по неділях: 500 років Закону про чистоту пива (Reinheitsgebot)

Баварія святкує 500 років з часу ухвалення в Інґольштадті герцогом Баварським закону, згідно з яким пиво має містити лише воду, хміль і ячмінь. Пізніше до списку інгредієнтів додали дріжджі, бо у 1516 році про їх роль у ферментуванні пива нічого не знали.

Відомим фактом є те, шо Баварія у 1923 році гарантувала собі пивне домінування в Німеччині, поширивши цей закон на усю Німеччину та вбивши ним деякі регіональні сорти пива, де були додаткові інгредієнти. І сьогодні у той час як одні німці святкують, шо у їх пиві нема ніякого гімна, інші стверджують, шо цей закон вбиває інновації та експертименти.

Я в цьому срачі участі брати не хочу, зауважу лише, шо цей закон як мінімум у Баварії потрібен для збереження класичного пива (у Бельгії з цим напряг, попри все різноманіття сортів). Це срач на тему, шо ліпше, еспресо чи капучіно. Обидва напої мають шось у собі.

У цьому пості, однак, хочу повернутися до оригінального закону 1516 року. Там, крім інгредієнтів, встановлювалася також максимальна ціна літру (масу) пива у 1 пфенніґ.

Нинішні маркетологи броварень «забувають» про головну причину, чому цей закон було ухвалень. Ні, не регулювання ціни пива було його метою, це зробили заразом. Основна причина — зберегти дорогу і цінну пшеницю для виробництва хліба, у той час як для пива дозволити лише ячмінь. Це було зроблено, по-перше, шоб хліб був у достатній кількості, а по-друге, шоб він був доступний по ціні.

Таким чином, закон про чистоту пива є одним з перших втручань держави у вільну економіку заради суспільного добробуту, зафіксований у історії. І, напевно, єдиним, яке з таким пафосом святкується і використовується як selling point баварського пива, хоча тоді у 16 столітті це було броварам не надто вигідно.