Приїхав на то саме місце

...де мені виписали перший у житті штраф (і поки шо останній!) Я їду собі, нікого не чіпаю, бачу блакитний знак паркування, запарковані автівки, паркомати:


І хоп, вільне місце! Про те, шо так не буває, шоб з обох боків був ряд щільно запаркованих машин, а тут місце аж на дві машини, я не подумав:


По поверненню на мене очікував папірець щастя за склом. Я так обурився, шо оплатив стоянку, а мене оштрафували, шо написав листа бюрократам з посиланням на законодавство і судові вироки. У відповідь бюрократи мені надіслали цю фотку:


Тобто, по дефолту це була зона забороненого паркування, але розмітка квадратиками та знаки P тимчасово цю зону скасовують (у межах квадратиків). І такого западла у Німеччині насправді багато, тому якщо ви десь бачите місце там, де машин стільки, шо його не повинно бути, раджу перевірити десять разів.

А чому ж все-таки там заборонене паркування? А бо навпроти виїзд з подвір’я, і якщо звідти буде транспортер виїжджати, шоб у нього було місце для повороту. На вулиці, де мешкаю я, виїзди з подвір’я розташовані симетрично з обох боків вулиці, тож і питання, чому заборонено, не виникає.

Про ефективність люстрації

Зара на німецькому ТБ фігачать фільми про націонал-соціалістичне підпілля — терористичну організацію, на рахунку якої дев’ять убивств (8 людей з турецьким корінням, 1 грек), убивство однієї поліціянтки та кілька бомбових терактів на турецькі магазини. Зрада була в тому, шо 10 років менти не могли їх знайти, бо нема ж нацизму ніякого в Німеччині, така версія убивств у принципі не розглядалася.

Так от, звідки вони взялися? З ГДР, ясен перець. Покоління безробітної школоти 80-х, шо не змогло пристосуватися до нової реальності після 1990 року. От вони і знайшли собі заняття — убивати мирних продавців квітів та кебабів, які «забрали» у них робочі місця. При цьому робочі місця у них забрали в ГДР, а убивства вони здійснювали в Баварії та ряді інших місць Західної Німеччини.

Так от, про люстрацію. Відомий факт, шо у ФРН денацифікацію було призупинено в момент загострення стосунків з Радянським Союзом. Американців почали наймати колишніх нацистів для розвідки, BND (федеральна служба розвідки) складалася з колишніх партійних функціонерів різного ступеню зашквареності трохи більше, ніж повністю.

Але і у федеральному уряді не бракувало теж колишніх наці. Конрад Аденауер — перший канцлер, співзасновник Європейської Унії та співавтор федеральної конституції, переобирався на 5 термінів. Він був «чистий» з точки зору біографії: мер Кьольна, який не захотів цілувати в десна Гітлера, і тому по 1933 році був вигнаний з посади, його рахунки були заморожені, а перспектива подорожі в КЦ була на горизонті. І всю війну він просидів у Данії.

Але він був гіперпрагматичний, сферичний Realpolitiker у вакуумі: його правою рукою до кінця життя був Ганс Ґльобке, в минулому співавтор нюрнберзьких расових законів та інших законів щодо єврейських імен (наприклад, обов’язок кожному єврею мати біблійне ім’я в паспорті). Він відмазався по війні та не був звинувачений у злочинах проти людяності, що дозволило піти в політику повоєнної Німеччини.

Чи був Аденауер прихованим нацистом, якщо таку людину тримав поруч з собою? В жодному випадку. У 1952 році в поліційній президії вибухнув пакунок, що був адресований Аденауеру. Його туди приніс стурбований листоноша, якому не сподобалася поведінка відправника. Коли канцлер дізнався, шо бомбу підклала підпільна єврейська організація, він наказав негайно закрити справу і сховати усі свідчення, шоб не псувати стосунки з Ізраїлем та не провокувати антисемітських настроїв у повоєнній країні.

Так от, у ГДР протилежна була ситуація: до влади прийшла так звана Соціалістична об’єднана партія (SED) — це було примусове об’єднання усіх довоєнних лівих партій, зокрема соціал-демократів та комуністів. Очевидно, шо колишніх нацистів серед неї не було, як не було їх у народній поліції та міністерстві державної безпеки (держбез, німецькою Stasi), тобто люстрація була 100-відсоткова.

Західна Німеччина тим часом оклигалася від війни та опинилася у «економічному диві», шо викликало нестачу робочих рук. Це призвело до того, шо уряд підписав угоди з рядом південноєвропейських країн (Італією та Грецією зокрема), а також з Туреччиною (Османська Імперія була традиційним союзником Німеччини, якщо вас цікавить, чому саме Туреччина). Так у країні з’явилися перші іноземці, частина з яких залишилася назавжди, завдяки ним у цій країні ви не помрете з голоду в неділю.

Східна ж Німеччина не знала міграції, звідти як правило люди намагалися з’їбатися, а не навпаки. Після 1990 року це почало мінятися, але більшість тодішніх мігрантів до ГДР — то були вихідці з СРСР (єврейська міграція та російські німці). Хоча і в Дрезденоростоках якась частина турецьких мігрантів оселилася. І саме там і утворилося вищезгадане націонал-соціалістичне підпілля. Ну, про PEGIDA-у ви теж чули, як і про ряд гімнопартій (NPD/AfD/Linke), всі які теж родом з ГДР.

Це був пост про люстрацію та її ефективність у довготривалому часі, дякую за увагу.