Єврономери

Дуже хороша стаття у німецькомовній Вікіпедії «Euro-Kennzeichen». Не перемикайтеся там на інші мови, бо саме у німецькій версії є не тільки поточні автомобільні номери країн ЄУ, а й історичні номери, починаючи з 1960 року, а також номери інших країн у «євроформаті».

Серед них, крім країн географічної Європи (включно з Туреччиною), є зненацька Іран:


Не зненацька Ізраїль:


І зненацька Нова Зеландія:


Якщо ви мене спитаєте, нахуя уніфіковувати автомобільні номери в Європі, то я не знаю відповіді. У Сполучених Штатах кожен штат має свій дизайн номерів, і якось не померли вони. Лише Швейцарія і Ліхтенштейн срали на єврономери, і мають свої власні знаки. У Швейцарії, однак, формат «герб країни зліва, герб кантона справа» зберігається:


Цікаво, шо у ЄУ є три країни, що впровадили європейські номери до того, як це стало обов’язковим — це Ірландія (1991 рік), Португалія (1992) та Німеччина (1994).


Однак, першим прапор Європейської Унії на номерах впровадили не вони, а Люксембурґ у 1988 році. Виглядало це так:


У 1998 році Рада Європейської Унії випустила директиву, якою робила синю смужку з прапором Європейської Унії та міжнародним ISO кодом країни обов’язковою. Однак, виконання європейського законодавства у різних країнах здійснюється по різному, особливо якщо за невиконання не штрафують. Тому у трьох країнах прапор Європейської Унії є добровільним — це Фінляндія, Данія та Об’єднане Королівство.

Крім того, є ряд країн, шо виконали цю директиву, але все одно захотіли чимось виїбнутись:
— жовтий фон у номерів Нідерландів, Люксембурґу та знову ж таки ОК:

— у Бельгії колір шрифта бордовий:

— і рамка навколо номера у Бельгії теж бордова. Інші країни, шо виділяються червоністю рамки це Данія та Австрія:

— у Італії та Франції є ідентична синя смужка справа, де вказується регіон:

У Італії регіон не обов’язковий, а у Франції його можна вказати довільним.
— у Португалії справа навіщось вказується місяць і рік першої реєстрації:

— Також у багатьох країнах на номер (як правило, задній) наклеюється термін дії техогляду. Ось у німецьких номерах внизу герб штату, а нагорі — наклейка техогляду. Так, щодва роки треба нести номери до бюрократів і клеїти нову наклейку.


Також країни ЄУ можна поділити на ті, де автономери однакові на всю країну і ті, де за серією можна дізнатися місто. Німеччина належить до других, хоча з 2013 (якщо пам’ять не зраджує) року номер більше не треба міняти при переїзді (але можна, якщо хочеться підкреслити, шо ти місцевий). За 3 роки не так багато народу переїхало у межах країни, тому в даний момент серії номерів відповідають місту, де власник мешкає:
— однолітерні серії резервуються за великими містами: B — Берлін, F — Франкфурт, M — Мюнхен тощо;
— дволітерні серії — міста-районні центри, а також великі міста, на які не вистачило літерок: Гамбурґ HH, бо H зарезервовано за Гановером, Вюрцбурґ WÜ та Візбаден WI;
— трилітерні серії — села, малі містечка.

Після серії, що вказує на місто-село, у німецькому номері далі іде літерна серія (одна або дві літери від AA до ZZ) та цифри. І тут виникає така штука, як забанені комбінації номерів:

(це не забанений номер)

Оскільки, наприклад, будучи мешканцем Фюрта (серія FÜ), зробити собі номер FÜ CK xxxx. Ну, це не забанений номер. Забанені як правило номери, пов’язані з організаціями часів націонал-соціалізму. Так, в Штутґарті (серія S) ви не зареєструєте номер S S xxxx, в Нюрнберзі (серія N) забанений номер N S xxxx, у Кьольні — K Z xxxx тощо. Інодія фантазія цензорів розігрується не на жарт, і забанюються такі номери як IZ AN xxxx, чесно кажучи, я тільки з п’ятого разу зрозумів, чому.

Перемога: в Німеччині може з’явитися більше вайфая

Якщо вас цікавить, чому його так мало у країні, шо типу входить у список розвинених, то ось чому: через їбучий Störerhaftung, згідно з яким власник мережі несе відповідальність за всю нелегальну активність, здійснену за допомогою його мережі, зокрема платить всі штрафи за стягнені торенти.

Через це навіть з’явилася ініціатива Freifunk («вільне (радіо)мовлення»), яка дає можливість переадресовувати трафік через шведські VPN і роздавати Wi-Fi зі шведським зовнішнім IP. Це все федеральний уряд намагався періодично забанити, хоч і наразі без результату.

Сьогодні на сайті Суду Європейської Унії у Люксембурзі з’явилася експертиза його генерального адвоката, який стверджує, що це все суперечить європейському праву. Зазвичай суд видає вироки згідно з думкою генерального адвоката, так шо перемога майже в кишені:
«
Advocate General Szpunar: the operator of a shop, hotel or bar who offers a Wi-Fi network free of charge to the public is not liable for copyright infringements committed by users of that network

Tobias Mc Fadden operates a business selling and renting lighting and sound systems near
Munich, in which he offers a Wi-Fi network accessible to the public. In 2010, a musical work was unlawfully offered for downloading via that Internet connection. The Landgericht München I (Regional Court, Munich I, Germany), before which the proceedings between Sony and
Mr Mc Fadden were brought, takes the view that he was not the actual party who infringed the
copyright, but is minded to reach a finding of indirect liability on the ground that his Wi-Fi network had not been made secure. As it has some doubts as to whether the Directive on electronic commerce precludes such indirect liability, the Landgericht has referred a series of questions to the Court.

The Directive limits the liability of intermediate providers of mere conduit services for unlawful acts committed by a third party with respect to the information transmitted.
...
The Landgericht München I believes these three exhaustive conditions are met in the present case, but is uncertain as to whether Mr Mc Fadden really is a provider for the purposes of the Directive.
»

Генеральний адвокат сказав, шо так, людина, яка не є провайдером телекомунікаційних послуг, але роздає безкоштовно Wi-Fi, також має вважатися провайдером цих послуг у розумінні відповідної директиви, а тому не поносить відповідальності за нелегальну активність з її мережі.

Якщо суд ЄУ ухвалить відповідний вирок, країна нарешті просреться в цивілізований світ, хоча необхідності запаролювати домашні мережі це не позбавить (утім, в решті країн ЄУ теж немає винятків для домашніх мереж, наскільки мені відомо).