Стоянки у Італії

Італія — найбільш автомобілізована країна Європи (не рахуючи деяких малих країн з населенням, меншим за населення Риму, а тому порівнювати їх треба з якимось італійським містом чи регіоном). У купі з неостанньою густиною населення та річною кількістю закордонних відвідувачів у 46 мільйонів, шо майже рівне населенню, це робить проблему паркування дуже гострою. Італійці славляться тим, шо паркуються до «стуку», а ніхто не звертає увагу на подряпини, що при цьому виникають.

У багатьох країнах Європи вказівники на стоянки також повідомляють у реальному часі, чи є там місця. Але ніде більше я не бачив, шоб писало «зайнято»:


Учора я тут паркувався, а сьогодні вже не не зможу:


Якщо ви хочете, шоб ваше авто лишилося цілим у Італії, то є сенс паркуватися лише у гаражах чи інших виділених стоянках. Ці стоянки, однак, мають мінімум вільного місця, ніби заохочуючи стукати інші автівки:


Навіть там, де нема ніякого даху над стоянкою, італійці навіщось ставлять колони, шоб паркуватися було максимально важко. Про сенсори, які матюкаються на 10 см відстані, можна забути: у мене виходило заїхати за 2 см від колони. «Піано-піано»,— як підказували добрі люди:


У підземних гаражах є одна добра фіча — світлофори. Якщо на поверсі немає вільних місць, світлофор просто показує червоним і пропонує спускатися нижче. На самому поверсі світлофори горять над кожною машиною, шо дуже зручно, адже стає зрозуміло, є там вільні місця чи нє:

Місць нема


Є одне місце


Вільне місце

Особливість Південного Тіроля: тут машини не побиті в середньому, а паркування до стуку не практикується. Це пов’язано частково з австрійською культурою бережливого ставлення до майна інших, частково з малим населенням регіону, частково з його заможністю і як наслідок — більш новими автівками, які не обов’язково хочеться стукати.