Кляйнвальсерталь ІІ: безпека руху

Найбільше за все на світі я ненавиджу кислотні знаки пішохідного переходу та манекени поліціянтів — ці ідіотські культи карґо. Це все, як на зло, є у Австрії (і нема, слава Ісусу Христу, Аллаху і Великому Макаронному Монстру, у Німеччині). Однак, є тут і хороші ідеї — манекени дітей. Я не перевищував швидкість, але трохи обісрався, коли ця дівчинка побігла на дорогу:




Коли їдеш у зворотній бік, то зустрічає хлопчик:


Такі манекени діють лише один раз і лише тому, шо більше ніде я такого не бачив. Більшість машин на цій вулиці — туристи, що їдуть до готелів, тому це все має сенс.

Додатково на в’їзді слізно просять їхати 30 км/год заради безпеки «вас і нас»:


Це слізне прохання я прочитав тіки, коли вже зліз з машини й пішов гуляти містом. Зато по дорозі назад зацінив подяку:


Це все трохи дивує, бо в Німеччині 30-кілометрові зони — це всі вулиці в житлових районах, статистично більшість доріг у довільному місті має таке обмеження. У Австрії це з’явилося нещодавно, і люди не звикли?

Задумався над цим і пішов читати історію:
— першим містом, що впровадило зони 30 км/год, став Букстегуде (Нижня Саксонія) 14 листопада 1983;
— решта міст зробило це протягом 80-х років;
— у Австрію і Швейцарію це прийшло в 90-х роках: Ґрац зробив усі вулиці, крім головних, зоною 30 км/год у 1992 році, Цюрих — у 1991 році. Утім, в Швейцарії зони 30 км/год раніше були зонами 40 км/год.