IAA I: Міжнародна автомобільна виставка у Франкфурті (Internationale Automobil-Ausstellung)

Англійською відома як Frankfurt Motor Show, виставка IAA є найбільшою автовиставкою в світі, що вперше відбулася у 1897 році в Берліні. Нині вона проходить у непарні роки в Франкфурті, а в парні роки у Гановері триває IAA комерційних автомобілів. За 10 днів її відвідує близько мільйона відвідувачів.

На внутрішньому подвір’ї — сосиски, морозиво, пивас.

Тут можна подивитися новинки автовиробників, виробників компонентів, автівки різних контор, що займаються тюнінгом, трохи олдтаймерів та багато іншого. Крім автівок, шо ідуть на продаж, тут також демонструються concept cars, виробляти які не планується.

Для Мерцедеса, Фольксваґена і Ауді виділено окремі корпуси:




Всі інші виробники ділять простір між собою, і тут можна побачити, крім відомих концернів, теж малих невідомих виробників.

Єдиний мінус цього всього — нереальна кількість народу, особливо там, де дозволяють помацати і сісти у автівку. Це робить фотографування практично неможливим, шо не завадило мені зробити 150 фоток.


Електромобілі займають один поверх (це не рахуючи Тесли, вона в павільйоні з «luxury cars» а ля Бентлі і їм подібні), це вважається майбутнім, незважаючи ні на що. На цій виставці я вперше побачив електричний Форд Фокус, шось я не думав, шо американці теж роблять це.

Розжився паперовим примірником правил дорожнього руху: я їх, соромно визнати, так і не читав, бо написані вони юридичною мовою, де зимова ґума називається «ґума, яка відповідає директиві EC №666/100500 від 31 лютого 1666 року»: коротше, не надто читабельні вони для простої людини. Але я спробую це подужати все одно.

Всі наступні пости будуть про цю виставку, але я не планую їх робити довгими: фото машин ви можете подивитися деінде в ліпшій якості. Я покажу лише певні маловідомі речі та цікавинки.

Чому в Німеччині немає політичних срачів, або про конкорданційну демократію

Чи можете ви собі уявити, шоб Демократична і Республіканська партії в США створили коаліцію та сформували уряд? Або спільний уряд Партії праці та Консервативної партії в ЮК? Або ВО «Свобода» з Опозиційним блоком в Україні? Oh wait

В Німеччині можливо все, зокрема нинішній уряд є коаліцією запеклих опонентів, які змагалися за крісло канцлера — Християнського демократичного союзу/Християнського соціального союзу та Соціально-демократичної партії. І це зовсім не є чимось дивним: в будь-який момент часу ви можете знайти хоча б один штат, де буде така коаліція, яка має назву «великої коаліції».

В чому смисл? В ситуації, коли суспільство сильно ідеологічно поділене, тому жодна партія не набирає впевненої більшості, вигідно створити таку коаліцію, склавши угоду про те, якою буде політика:
— кожна партія виставляє принципові для себе пункти програми, якими вона ні за яких умов поступитися не може;
— разом з тим кожна партія готова поступитися там, де для неї є або непринципові речі, або не такі принципові, шо прям помирати за них. Наприклад, в цьому уряді таким пунктом стала мінімальна зарплатня — це принциповий пункт соціальних демократів. ХДС/ХСС були проти неї, але не настільки проти, шоб прям стрілятися, тому погодилися на це. У противагу, ХСС пролобіював платні автобани (дві інші партії не хотіли цього, але не так, шоб стрілятися), а шо було в ХДС принципового, я вже забув.

Німецькі виборці не вважають такі коаліції зрадою і спокійно ставляться до того, шо партія, за яку вони голосували, не зможе виконати всі обіцянки через участь у такій коаліції, але зате завдяки ній же може виконати хоча б частково.

Так от, виявляється, цьому є офіційний термін: Konkordanzdemokratie (конкорданційна демократія), іншими мовами відома як консоціатіоналізм, але цей термін мені менше подобається. Конкорданційна демократія є противагою до конкурентної демократії, яка базується на срачах. Прикладами країн з такою формою демократії називають Люксембурґ, Швейцарію, Австрію, Нідерланди і Бельгію. Німеччину вважають гібридною країною, де паралельно існує як конкорданційна, так і конкурентна демократія: річ у тім, шо великі коаліції трапляються далеко не в кожному уряді (хоч і часто). На штатовому же рівні Баварія є еталонною конкурентною демократією, а Північний Рейн–Вестфалія — еталонною конкорданційною демократією. Всі інші штати — це уже мікс або того, або іншого, шо і виливається в чергування конкурентних та конкорданційних урядів на федеральному рівні.

Чим в першу чергу корисна така форма демократії? В першу чергу — більш спокійним кліматом, більш сенсовними політичними дискусіями, бо люди не сприймають одну і туж ідею кардинально по-різному, залежно від того, політик якої партії її висловив.

В чому мінуси? В тому, шо в такій демократії до парламенту потрапляють переважно партії, що називаються англійською catch-all party, а німецькою — «народна партія», Volkspartei.  Це партії, в яких ідеологія дуже розмита або відсутня взагалі, бо орієнтується вона на якнайширші верстви населення. Іншими словами, в таких умовах мало шансів у радикалів чи просто немейнстрімних партій. Хоча, може це і не мінус?