(no subject)

Звичайно, виробники фільмів не зобов’язані пропагувати правильну мораль: кінець кінцем, у нас свобода висловлювань і заборона на цензуру. Тому доїбатися до режисера не маємо права, навіть якщо він знімає за громадський кошт. Але є певний етикет, неписані правила.

Зокрема, у фільмах сучасності не прийнято палити в приміщеннях. А дивишся фільм десь 80-х років, а там всі димлять одну за одною. Ну, це і в реальності так є і було, але це теж етикет: уникати пропаганди паління на екрані.

У фільмах, знятих на кирилічних просторах, герої ніколи не пристібаються. А в західних фільмах — майже завжди. У мене тарган на цю тему, я завжди уважно слідкую, пристібнувся актор, чи ні. Менти, правда, не завжди пристібаються, але їм можна.

Так от, подивився конспірологічний детектив, як лікарі у змові з рятувальною службою і автомеханіками підлаштували автокатастрофу (в момент Х «хакнутий» автомобіль заблокував кермо і гальма), приїхали і розібрали чувака на органи, а його згоду на це підробили.

Зрозуміло, шо це лише фільм, режисер має право на вільну творчість, в т.ч. на повну хуєту з точки зору реальності: органи неможливо забрати у вже мертвої людини, бо це має настати за буквально пару хвилин після смерті мозку. Але, бажаю цьому режисеру, шоб йому колись знадобилася трансплантація, а органів не було, бо хтось із глядачів створеного ним фільму спараноїв і не дав на це згоди.