noddeat

Піднімемось нагору:

Внизу станція гондоли, нагорі — платформа «Вершина Тіроля» з краєвидами. Взимку тут пиздець як холодно, тому я на цю платформу так ніколи і не піднімався. Зато влітку тут прекрасно.

З цієї платформи видно понад сотню трьохтисячників, шо належать до масиву Штубайських Альп:

Якшо нічого не наплутав, то це найвища гора у цьому масиві, Zuckerhütl 3500 м:

Мене питають, чи нормально дихається на 3000 м. Нормально, акліматизація потрібна з 4500 м, а в Альпах таких місць у легкій доступності і немає. Утім, нестача кисню відчувається, і від незвички стомлюєшся швидко. Можна, утім, сходити в капличку відпочити:

В капличці дуже круті краєвиди відкриваються, а ше тут пропонують подзвонити у дзвін. Вперше таке бачу:

Наш дзвін дуже радий, шо ви його задзвоните. Подягніть, будь-ласка, вниз за мотузку і відпустіть.

Був би молодший, увесь Тіроль би дізнався про мою присутність тут. :)

Гори такі близькі, але насправді такі далекі. Дякуючи канатній дорозі, до них можна трохи наблизитися. Але далі треба йти самому.