Лісові корови

Долина Штубай, Тіроль.

Ідеальна жінка

Я зупинився біля її машини на стоянці з краєвидами, що на трасі високо у горах. Ми обмінялися посмішками, вона активно фоткала краєвиди. Номери Нижньої Австрії, тому в неї гори викликають такий самий захват, як і в мене.

Ми сіли в машини майже одночасно, я почекав, поки вона від’їде, бо її машина була першою, але вона продовжувала стояти, поки я не зрозумів, шо це вона чекає, поки я від’їду. Вона була на Ауді, здається, третій, але, на відміну від багатьох австрійців, у яких горить пукан від мене, вона мене не обганяла. Я в принципі не сильно повільно їжджу-то: 60 км/год на серпантинах, де можливо, прискорююсь, але у австрійців горить під водійським сидінням, і вони мене обганяють на сліпих поворотах.

Але не ця жінка: вона мене не обганяла, але теж нікому і не давала обігнати її. Коли я прискорювався, вона теж прискорювалась, коли я сповільнювався, вона теж сповільнювалася. І навіть терпляче чекала, поки я проїду складний поворот на 30 км/год. Ніколи не сідала на бамбер, строго витримуючи безпечну відстань. Я їхав, дивився у дзеркало і захоплювався її стилем водіння: впевненим, ввічливим і безпечним.

В один момент ми заїхали у місто, і вона почала відставати. Виявилось, шо там було обмеження 30, яке я проїбав. Але як тільки обмеження закінчилось, вона знову була за мною: Ауді, все-таки, вміє добре прискорюватися. Це еталонне водіння у комбінації з автомобілем, на якому їздить багато ідіотів і мудаків, розривало шаблон і викликало у мене захват.

Потім я з’їхав на заправку, а вона зникла за обрій.