Хеб (Cheb)

Порівняно з минулим разом нічого загалом не змінилося:


Дерева стрижуть:


У пекарнях завжди є черства випічка:


Архітектурка тішить:




От тіки не розумію, нахуя стільки бетонної поверхні?


На вокзалі барига впарює траву. Як там по-чеськи буде «засунь собі в жопу свою маріхуану?»

Дві дрібниці, шо рятують життя і майно

1. Звуження дороги на перехресті перед пішохідним переходом:


Убивається двоє зайців: по-перше, унеможливлює проїзд перехрестя з високою швидкістю (а недотримання правил пріоритету — найчастіша причина ДТП в країні), по-друге, пішоходам треба менше часу знаходитись на проїжджій частині.

2. Бруківка на виїзді з другорядної дороги на головну:


Навіть якщо ти знак не помітив або не зрозумів, бруківка однозначно покаже, де головна дорога. У Німеччині є ще «правило бордюра»: якщо знаків пріоритету немає, то той, хто перетинає бордюрний камінь, у того другорядна. Тобто, у цьому випадку пріоритет був би незмінний, навіть якби знаку не було.

Войчєх Ярузельські — польський Янукович

...У нього навіть ініціали збігаються. Перший секретар ЦК PZPR (комуністична партія у ПНР) діяв як «правильний» Янукович, такий, яким його хотіли бачити зараз росіяни: жорстко придушував усі страйки, а в 1981 році впровадив воєнний стан.

Потім, після 1990 року він переконував, шо якби він цього не зробив, то Радянський Союз увів би війська, і повторилася би ситуація Праги 1968. Частина польського суспільства вважає цю версію слушною і вважає Ярузельського рятівником від радянських танків. Тепер, коли ви чуєте пропаганду в стилі «не стрибали б на майдані — не віджали б ми у вас Крим, самі винні», ви знаєте, звідки ноги ростуть. Такий спосіб мислення є з часів Варшавського пакту абсолютно природним.

Ніяких, однак, фактів, які свідчили б про те, шо СРСР справді хотів придушити повстання у Польщі, немає: у Москві тоді свої власні економічні проблеми почалися, плюс війна в Афганістані.

У кожному разі, Ярузельський дожив у Польщі спокійно та помер своєю смертю не так давно. Спроби його засудити були марними: формально «це не я віддавав наказ».

Взагалі, я абсолютно не розділяю оптимістичні настрої про Гаагу, Нюрнберґ тощо, пов’язані з останніми подіями. Звідки ви взяли, шо доказів буде достатньо? Нюрнберґ став можливий, бо всі злочини були дуже добре задокументовані: тоталітарна влада вважала, шо буде існувати вічно. Зараз диктатори уже навчені, шо вічним ніщо не є, тому ключові накази віддаються усно, а свідків у разі потреби вбивають.