In Ulm, um Ulm und um Ulm herum

Ульм — це німецький аналог польського Щебжешина. Якщо ви зможете без зупинки вимовити скоромовку «W Szczebrzeszynie chrząszcz brzmi w trzcinie», значить, ви вільно володієте польською мовою. Ульм теж є містом, шо у першу чергу відоме скоромовкою, що у заголовку цього посту. І хоча скоромовки зазвичай не мають особливого сенсу, саме ця ілюструє те, шо я роблю у кожному місті, не тільки в Ульмі — хаотично ходжу навколо з фотоапаратом.
1.


Ульм знаходиться у Вюртемберзі на кордоні з Баварією, яка його закримнашила з 1803 до 1810 року. До цього часу він був вільним містом, що не належало до жодного феодального князівства (це називалося Reichsfreie Stadt). У 1810 році Королівства Вюртемберґ і Баварія узгодили новий кордон по Дунаю, а тому Ульм відійшов до першого. У той самий час на баварському боці утворилося місто Новий Ульм, де поселилися ті, хто хотів мешкати в Баварії. Напевно, це один з небагатьох випадків, коли «старе» і «нове» місто знаходяться поруч.


2. Місто дуже гарне, я чогось думав, шо там є тіки собор і все:


Собор цей будували багато років на гроші мешканців, він є найвищою церквою у світі. Мені все здається, шо я бачив вищі церкви, але напевно це хибне відчуття через те, шо собор конусоподібний: чим вище, тим вужче, тому візуально здається не таким високим, як церкви, шо хоч і нижчі, але ширші.

3. Про те, шо цей собор таки високий, я зрозумів, коли піднімався на вершину пішки. Виникло відчуття, шо цей собор сягає стратосфери: ти піднімаєшся, а він не закінчується і не закінчується:


4. В Ульмі є дуже багато симпатичних фахверкових будиночків:

5.


Один із них — це славнозвісний Похилений Будинок (Schiefes Haus). Його збудували над каналом так, шо частина будинку знаходилась над водою. З часом він трохи сповз у воду і перестав бути вертикальним. Як і у випадку з Пізанською вежею, власники вирішили використати цей факт як фічу: його було відремонтовано і зафіксовано саме в такому стані.
6.


7. Будинок цей є готелем. За ті кімнати, які знаходяться в найбільш нахиленій його частині, націнка 30 єврів, між іншим.

Ватерпас показує нахил

8.


9. В Ульмі дуже люблять зелень:

10.

11.


12. І дуже не люблять недопалки. На жаль, люди сруть, і це найбільше стосується курців-наркоманів. Тому аби вулиці були чистими, потрібні попільнички:


13. Традиційно в Німеччині поштові скриньки вмуровані або в стіну будинку, або в двері.


14. Рідкість, це коли вони не вмуровані:

Ніяких номерів квартир! Листоноша не доставить пошту, якщо на скринці не буде прізвища адресата. Це придумано для того, шоб не отримувати листи тих, хто мешкав у цій квартирі до вас.

15. Сучасна архітектура здорової людини:


16. Автобан, з відбійником:


17. Качки не дотримуються, природно, жодних правил руху:


18. Але, загалом, правосторонність руху зберігається:


Наскільки я зрозумів з табличок інформації, цей струмок був забетонований у 19 столітті, а Дунай, до якого він впадає, запакований у бетон і перетворений на канал. Наслідки цього варварства розгрібають і досі, але загалом поступово усе відновлюють. Хочеться вірити, шо колись так буде виглядати Полтва...

Казка про польську поліцію

У Польщі часів «народної республіки» менти називалися «громадянською міліцією» (milicja obywatelska), а Беркут називався стрьомною абревіатурою ZOMO (Zmotoryzowane Odwody Milicji Obywatelskiej). З початком нової Речі Посполитої ZOMO було розформоване, а міліц’я стала називатися поліцією.

Проблему старих совкових кадрів вирішили дуже просто: впровадили передчасну пенсію після 15 років служби. Таким чином, мент, що вступав до поліції в 20 років, у 35 вже мав право іти на пенсію. Звичайно, багато хто влаштовувалися у приватну охорону, отримуючи одночасно і пенсію, і зарплатню. В певний момент польський уряд зрозумів, шо передчасна пенсія забирає забагато грошей, і почав робити рухи в бік її скасування. Але зате вже на початку 2000-х у польській поліції не було жодної людини, яка працювала у громадянській міліції ПНР.

Ставлення поляків до поліції є суперечливим: з одного боку, є до неї певна довіра у питаннях захисту від криміналу. З іншого, оскільки в країні є багато абсурдних законів, є ненависть, шо поліція ці закони виконує. Ну, тобто, всі хотять, шоб поліція не брала хабарі та виконувала всі закони, але якшо закони дебільні, то все виходить дуже по-дебільному.

Так от, це була приказка, а тепер казка (читав у ЗМІ давно, вибачте, шо без посилання). Один католицький польський пролетар йобнув, як це водиться, чотири пива перед сном. Аж тут дзвінок. У дверях стоїть поліціянт.
— чи не могли б ви переставити своє авто пару метрів далі?
Це взагалі суто польський «сервіс»: якщо тебе заблокувала якась автівка, вони дзвонять її власнику з проханням. У Німеччині власник такої автівки вже шукав би її десь на штраф-стоянці за містом, але це Польща — країна, де, як і в інших пост-соціалістичних країнах, у автомобілістів дуже розвинене почуття «справедливості».

Шось я запиздівся. Коротше, мужик погоджується, сідає за кермо та від’їжджає буквально два метри: рівно стільки, шоб інше авто могло проїхати. І тут мент принюхується і чує, шо цей мужик мусив випити чотири пива. Ану іди сюда, п’яничка!

Мужика везуть до відділку, потім до лікаря і штрафують за водіння у нетверезому стані (!) Права в нього, звичайно забирають: а скажи спасибі, шо тіки права, бо при дуже високих промілє у Польщі можна в тюрму присісти. Мужик охуїває: його ж сам мєнт попрохав від’їхати, та й лише 2 метри він проїхав, шо за хуйня? Прокуратура і суд вирішують не на його користь, і тут він звертається до четвертої влади — Gazeta-и Wyborcza-ої. А четверта влада, як не крути, у Польщі — то влада. Не дійшла справа навіть до апеляційного суду — її закрила прокуратура з арґументом чи то «низька суспільна шкода», чи то «відсутність складу злочину». Коротше, отримав мужик свої права назад.

Кінець казки. Моралі нема.