Ліхтенштейнські номери

Раніше для номерів автівок використовувався чорний фон, але з часом усі країни перейшли на білий. Усі, крім Ліхтенштейна. У країні 40’000 мешканців, тому серія єдина на всю країну — FL (від Fürstentum Liechtenstein). Власне, формат номеру це FL і порядковий номер автомобіля. Для порівняння, автівки у Байройті (80`000 мешканців) мають формат BT-дві-три цифри-дві літери або одна літера.


Це робить номер схожим на ICQ: кому пощастило, мають чотиризнак, кому не пощастило — п’ять.




Ясен перець, у князя номер FL 1. Загалом номери 1–10 розраховані на княжу родину, №5 для прем’єр-міністра, а номери 11–20 зарезервовані для уряду та поліції (у країні є дай бог 5 автівок поліції, якщо треба більше, то викликають швейцарців).

© Bernd Zimmermann/Flickr

Цікаво, шо:
— номери не можна при переїзді вивозити за межі країни. У Німеччині номер є власністю водія, якщо автомобіль відреєстровується, він може робити з табличкою шо хоче. Тут ні;
— не можна теж цей номер собі дістати так просто. Відділ реєстрації автівок продає сувенірні номери FL 00000 — це можна собі купити. Але реальний номер — ні. У Німеччині номери друкують приватні фірми, і в плані повісити на стінку можна у них шо завгодно надрукувати. Тут ні;
— автівки, шо належать компаніям, навіщось мають суфікс U в номері (від Unternehmen — «підприємство»);
— нерозмитнені автівки, що належать іноземцям і яким дозволено тимчасово перебувати в країні, мають суфікс Z (від Zoll — «митниця»).

Рено справа — чийсь службовий автомобіль

Абсолютна більшість автівок у Ліхтенштейні мають місцеві номери. До прикордонного Фельдкірха (Австрія) ці номери можна побачити, а потім вони випаровуються. Швейцарські номери (які виділяються теж на загальноєвропейському унило-синьому фоні) можна побачити в Німеччині і Австрії, в принципі не так і рідко. Я, на жаль, можу тільки кантон Цюрих візуально ідентифікувати, але засвідчую, шо бачив його не раз у Баварії. Австрійські номери рідше, але теж можна зустріти. А ліхтенштейнці таке враження, шо зовсім нікуди не їздять.

І саме тому таке дивне відчуття, коли подорожуєш цією країною.

Убий в собі «глобус України»!

У пості про «аналогів у світі немає» я писав про це явище частково. «Глобус України» — це ідея про те, що увесь світ більше нічого, крім України, не цікавить. Це є така прихована туга за Імперією: раніше-то «нас боялися» і часто згадували на шпальтах преси, а тепер ні.

У зв’язку з цим туалетні папери виробництва компанії ЗМІ поширили новину про нібито чилійських студентів, які використовують український прапор у своїх протестах. До туалетних паперів у мене вже давно претензій нема, вони собі рівень самі встановили, але шокує легкість, у яку в цю новину повірила навіть інтелігенція.

І справді:
— більше ніхто не використовує синьо-жовтий прапор, крім держави Україна, його кольори захищені світовим копірайтом, а й так ніхто не додумався поєднати жовтий колір із синім. Ніхто, крім українців;
— так само, як на майдані 2014 було дохріна прапорів Єгипту як символу протестів на площі Тахрір, у Чилі вирішили використати український прапор як символ протестів на майдані.

Реальність же виглядає якось так:


upd.: це трохи не та подія, про яку йдеться. Див. коменти.