Санкт Антон на Арльберзі (Sankt Anton am Arlberg)

Арльберґ — це альпійський масив, який знаходиться між і є межею між штатами Тіроль і Форарльберґ. Власне, останній і названий на честь цього масиву, префікс «фор» означає «при»/«перед». Долина в Арльберзі називається «Арльберзьким проїздом» (Arlbergpass), і тут багато сіл мають в назві «на Арльберзі» для приваблення туристів. Одним з таких сіл є Санкт Антон:


Як видно з мапи, це теж лижний курорт, але тут сезон уже закінчився.




Вокзал. Негарний, але функціональний, і виграв якусь там архітектурну винагороду:


Жодної живої душі, але туалет працює, чистий і безкоштовний. Взагалі, у Австрії з туалетами набагато ліпше, ніж у Німеччині (і я тут говорю про їх наявність і чистоту, а не про те, шо мені шкода 50 центів):


Нікого нема, бо і потягів, скажімо так, негусто. Через Санкт Антон проходить залізнична лінія Цюрих–Відень:

До Німеччини звідси теж можна доїхати, Бреґенц є прикордонним з Баварією містом.

З обох боків станції потяг іде в тунель:


Хвилинка монархієдрочу нікому не завадить — пофапаємо на Франца Йозефа І, що відкрив у 19 столітті тут залізничну лінію:

Tag des Sieges

«
Der Tag des Sieges (russisch День Победы, wiss. Transliteration Den' Pobedy), 9. Mai, ist ein gesetzlicher Feiertag in Russland, Weißrussland, Armenien, Kasachstan, Georgien, Montenegro und der Ukraine. Der Feiertag wurde 1965 in der Sowjetunion eingeführt, um an den Tag des Sieges über das Deutsche Reich im Zweiten Weltkrieg zu erinnern.
»

Мене тут питають, чи відзначають у Німеччині Tag des Sieges і як його називають? Відзначають, але вихідним цей день не є. Відзначають появою купи інформаційних матеріалів про те, як то було, показом відео на телебаченні тощо. Як правило, преса пише про окремі міста (берлінська про Берлін, франкфуртська про Франкфурт тощо).

Оскільки у німців є алергія на слово «Sieg» (зрозуміло, чому), то воно в назві цього дня не вживається. 8 травня 1945 року називається Кінцем Війни (Kriegsende). Просто, і не викликає зайвих питань.

Культ Перемоги (ясен перець, майбутньої, шо буде ось-ось) був у нацистській Німеччині доволі сильний, недарма Путін назвав Ґеббельса талановитою людиною та є його послідовним учнем. Ви тільки подивіться на цю моторошну промову. Це 1943 рік, перша велика поразка під Сталінґрадом, в Німеччину стали приходити перші похоронки у значній кількості. І Ґеббельс виголошує цю мотиваційну промову:

У залі сидять не прості німці, а тільки найбільш ідеологічно йобнуті, які пройшли суворий відбір. Звичайні німці уже тоді не так би радісно закричали «JAAA!» на питання: «Ви бажаєте тотальної війни? Ви бажаєте війни, такої тотальної і радикальної, що людство не в змозі уявити?»

Але цю промову показали по телебаченню, шо у тих, хто почав сумніватися, виникло відчуття, шо увесь німецький народ все ще фапає на війну і Керманича (фюрера).