Седлецький осуарій (Kostnice Sedlec), Кутна Гора, Чехія

Вражає. Хоча через те, шо там величезний потік туристів, немає такого трохи моторошного відчуття, як у катакомбах Палєрмо (де не просто кістки, а цілі мумії).






У цій маленькій каплиці зберігаються кістки від 40’000 людей, з них більшість загинули під час епідемії чуми в Європі.


У нас виникла дискусія на тему, чи це не є знущанням над померлими. Дійшли до висновку, шо ні: я б хотів після смерті висіти у вигляді люстри. Може не в чиємусь домі, а от у такому місці — чому ні? Або у якості ілюстрації в кабінеті анатомії.


А от лежати на цвинтарі з табличкою я б не хотів, ні.


Осуарій цей створили власне з метою спровокувати такі роздуми.

Бельгійське пшеничне пиво у Німеччині

Чесно кажучи, я трохи охуздивувався, коли на пляшці з логотипом відомої німецької броварні побачив напис нідерландською — Witbier (пшеничне пиво). Це глюк?


Виявилось, шо ні: на пляшці дрібними літерами написано, шо воно зроблено за бельгійською пивною традицією. Ну, сама назва явно розрахована на тих, хто був у Бельгії, а таких у Німеччині не бракує. Узагалі, я після повернення багато став помічати спроб зварити пиво по-бельгійськи, але без додавання цукру, і мені це подобається.

Понадто, мені здавалося, шо різниця у смаку між бельгійськими та баварськими пшеничними пивами — через цукор, але ні! Це німецьке смакує і пахне практично ідентично до бельгійських пив, хоча цукру воно не містить.

Таємниця різного смаку тут проста: в сусло тут додали коріандр та апельсинові шкірки. Це загалом заборонено називати пивом, тож я не знаю, як вони викрутилися. З іншого боку, незалежно від того, як викрутилися, сам дух закону про чистоту пива витримано, як на мене: цукру в пиво не додали, в складі крім спецій, тіки ячмінний та пшеничний солод, хміль, дріжджі — все, як має бути.