Braukunst Live — найліпший фестиваль пива

Чесно кажучи, я не сильно зацікавлений піарити цей фестиваль, бо простояв у черзі за квитком годину, і наступного року не хотів би стояти довше (але я тоді куплю квиток у інтернеті):




Слава Богу, про цей фестиваль не знають туристи, студентів тут теж нема, бо вхідний квиток коштує 20 єврів: це багатьох відлякує, але насправді, якщо випити дуже багато пива, то квиток окуповується, а ціна одного пива виходить нижчою, ніж на так популярному Октоберфесті.

Проблема будь-якого алкогольного фестивалю — це розташування, адже він повинен знаходитись там, куди не треба їхати машиною. Організатори зробили хід конем, і розташували фестиваль у трамвайному депо міста Мюнхена:



Стій суко! Шлагбаум опускається після кожної автівки


Їдь тільки тоді, коли ворота повністю відчинилися, блеать!

Безкоштовний автобус їхав від станції метра Giesinger Bahnhof. Автобус, по ходу, був із тих, шо надсилають гуманітарною допомогою до Львова: там навіть ціни були в дойчмарках вказані.

В цьому депо розташовується також музей MVG, але він якось працює тіки двічі на місяць, тому я там так і не був жодного разу:


Видають склянку і 5 купонів на дегустацію, я так розумію, від головних спонсорів:


На фестивалі — 67 броварень, шо пропонують 336 видів пива. Більшість із Баварії, але є трохи з закордону. Наприклад, броварня з Невади:


IPA — це India Pale Ale, якщо хто не знає. Цей сорт пива придумали британці, він мав не зіпсуватися, поки допливе кораблем з Британії до Індії, саме тому така назва. Я не сказав би, шо є фанатом цього сорту, але в нього дуже шикарний запах, якщо не пробували, то варто спробувати хоча б заради запаху.

Крім безкоштовних 5 пив (а наливають по 0.1л — нормально, шоб встигнути спробувати багато сортів і не упитися), продають дегустаційні жетони: 10 єврів за 20 штук. Більшість пив коштує 1 жетон, але дорогі сорти — 2 жетони, як от цей:


Neumarkter Lammsbräu — це єдина броварня з Франконії та Верхнього Пфальцу. Взагалі, треба було поскаржитися, шо у цьому фестивалі є пива з Гамбургу, Берліна, не кажучи про закордонні, а з Франконії нічого нема, але це певно пов’язане із франконсько-баварським снобізмом (у Франконії теж не продають баварське пиво ніде).

Так виглядає 0.1л пива:


Ця склянка, до речі, не тільки для дегустації, це типова склянка на 0.25-0.33л і призначена для міцних сортів пива.


Я випив десь 15-20 сортів пива (збився з рахунку, ггг). Є багато пивних фестивалів у Баварії, але мало де ти можеш реально так багато сортів спробувати і ше й після цього могти самостійно пересуватися:


Зокрема я тут навіть спробував брюсельський ламбік у Braufactum (франкфуртська броварня, шо трохи імпортує, а трохи варить свого).

Зацініть, якого розміру бувають пляшки з пивом:


Одну з таких я купив і наступного ранку знайшов у своєму рюкзаці. Ох, не питайте, скіки вона коштувала. Але нічо, живемо один раз, нє? :)

Взагалі на цьому фестивалі мене найбільше вразило, шо великі концерни типу Paulaner чи Bitburger, які на масовий ринок виробляють сечу (ок, у Paulaner-а не сеча, але все одно, масове пиво воно масове пиво), мають мікроброварні, які варять нормальне пиво (Brauerei im Eiswerk і Craftwerk, відповідно). Крім того, навіть відомі мені броварні, в яких «масове пиво» — це те, шо вони продають лише в певному регіоні або лише у Баварії, на цьому фестивалі показували рідкісні сорти, яких я б інакше ніде не спробував.

Абсолютно не зрозумів, шо на фестивалі робив Pissner Urinell, ну хіба шо він хотів стати еталоном гімняного пива і відповіддю на питання «за шо ми ненавидимо чеське пиво?», це йому вдалося, без сумніву.

Іше там були майстер-класи з пивоваріння, але я так захопився дегустацією (еемммм), шо не потрапив на них. Може, наступного року.

Які ше тенденції загалом я побачив?
— британські темні елі (dark ale) та їх імітацію німецькими броварнями;
— німецькі спроби зробити бельгіське пиво, зокрема trippel і doppel. Мені сподобалося: як я писав, не маю нічого проти додавання цукру, але це дуже добре, шо в Німеччині він заборонений. Тому мені на смак сподобалися спроби зробити бельгійські пива без цукру;
— німецькі спроби зробити India Pale Ale — це навіть у Байройті роблять. Абсолютно ок.

Чого я не побачив? Жодної броварні, шо юзала би копчений солод (Rauchmalz). Імхо, це найбільш незвична спроба зробити пиво, де смак би відрізнявся від стандартного, тому дивно, шо не знайшлося би «craft» броварні, яка би експериментувала з цим. По ходу, копчений солод лишиться спеціальністю Бамберґа, хоча там нема нічого такого, шо би було захищене копірайтом і тп. Чому так, цікаво?

Підсумок
Наступного року — прийду ще, і напевно на два дні, один з яких присвячу не буханню, а відвідуванню семінарів з пивоваріння.

До речі, хюндаї там нікого не переїжджали після їх появи?

Бо в Польщі скаржаться, шо після появи пендоліно, який фігачить 200 км/год, люди не встигають перебігати колію під шлагбаумом:
«
Та суперзалізниця є неймовірною тихою, навіть зовні. Не лишає по собі жодного звуку. Та тиша і погубила студентку, яка завжди перебігала цю колію під шлагбаумом. Звідки знала, шо не встигне? Мала обрахований час на [потяг] TLK зі швидкістю 80 км/год, завжди встигала навіть в останній момент.
»

Моя думка проста: оцінювати вчинки людини, шо пролазить під шлагбаумом, не потрібно. Вона себе вже покарала смертю, а про мертвих або добре, або нічого. Треба натомість максимально знеохотити людину це робити, шоб такі випадки мінімізувати.

Шо, наприклад, завадило повісити великі червоні таблички з черепом і кістками, написом: «Смертельно небезпечно! Потяг їде 200 км/год, прохід під шлагбаумом загрожує смертю!» І ше оновлювати статистику загиблих на цьому переході.

От можна не любити англомовні країни за інформаційний спам, але вони в цьому плані шарять як повідомити, шоб навіть до ідіота дійшло. А безпека вона повинна захищати й ідіотів теж, у першу чергу їх.

Іше я підозрюю, шо той шлагбаум «заради забезпечення безпеки», як водиться у посттоталітарних країнах, закривався за півгодини до прибуття потягу, і це теж є ключовою причиною, чому через нього перелазили.