![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Гроші — це борг, борг — це гроші
Feb. 15th, 2015 11:11 amСьогодні — чергова недільна інформація про фінанси. Ми знову поговоримо про державний борг.
1. Гроші — це борг
Люди, які маніпулюють суспільною думкою про розмір державного боргу і пиздець, який настане після досягнення певного його розміру, завжди говорять про розміру боргу в грошах. Славнозвісний годинник на вулиці Вол в Нью-Йорку показує величезні цифри у трильйонах доларів.
Однак, не слід забувати, шо таке гроші в принципі. Гроші — це боргові розписки, які людина отримує в обмін на її працю або певні ресурси (чи «блага», як вам більше хочеться). Центральний банк гарантує, шо, отримавши папірці в обмін на вашу працю, ви зможете їх пізніше обміняти на працю чи ресурси інших. Ну, центрального банку може вже і не бути, як у історії про швейцарський динар: вартість грошей виникає з того, шо в суспільстві вони визнаються як посередник між працею/власністю однієї та працею/власністю іншої людини. І саме в цей момент виникає борг: людина, як правило, не витрачає усі свої гроші відразу (ті, хто витрачають, називаються «бідними людьми»). Тобто частину грошей людина копить, шоб в майбутньому придбати собі шось, шо коштує кілька місяців, а то й років її праці. Гроші — це борг, просто людина, яка володіє грошима, є кредитором, що психологічно набагато комфортніше, ніж бути боржником. Але де є кредитори, завжди є боржники, а це в першу чергу ті, кому гроші потрібні не тільки в обмін на працю, а гроші потрібні, шоб почати працювати. Навіть банальному фермеру, щоб купити корову, потрібні гроші. Які він відпрацює, продаючи молоко і сир.
Повертаючись до державного боргу, ми бачимо, що «сплатити державний борг» не означає позбутися його, це лише означає, що хтось інший у країні буде в боргах. І якщо внаслідок цієї політики фермер не зможе купити корову в кредит, молочна промисловість наїбнеться.
2. Борг — це гроші
Тут слід уточнити про різницю між боргом, деномінованим у власній валюті, та боргом у іншій (зокрема резервній) валюті. Я буду говорити виключно про перше, що є привілеєм розвинених країн — США, Японії, Швейцарії, ОК, країн Єврозони. Ці країни продають облігації боргу лише у власній валюті, над якою мають контроль відповідні центральні банки (ок, з Єврозоною не так просто, забудьте поки шо про неї). Таким чином, якщо у США виникне нагла необхідність погасити свій борг, вони просто візьмуть принтер і надрукують 100500 трильйонів доларів, все.
У країн, що розвиваються, або ніхто не хоче купити борг за їх валюту, або готовий на це лише під великий відсоток, тому вони не мають такого привілею і змушені або частково, або повністю продавати борг у іноземній валюті (франках, доларах США чи єврах).
Так от, ми говорили про те, шо гроші — це борг, який тобі віддадуть у товарах і послугах. Шо ж таке облігації боргу? Облігації боргу мають певний визначений або ні термін, у який їх можна буде обміняти на гроші. Так, зокрема, фінансували себе УНР/ЗУНР під час їх короткого життя: надрукували облігацій, які обіцяли колись обміняти на гроші, коли все стабілізується. В мирний час країна продає облігації з чітким терміном сплати. Наприклад, ви можете зайти на сайт Федеральної фінансової аґенції та купити собі німецького боргу (мінімальна сума 50 єврів, здається). Облігації там бувають від 1 до 30 років (саме тому я минулого разу наголошував на некоректності лякання співвідношенням боргу до річного ВВП). Зрозуміло, що чим довший термін життя, тим більше сплачують відсотків:
© Finanzagentur GmbH, Bundesrepublik Deutschland
Німеччина ше продає облігації «денного боргу» — їх можна перетворити в гроші у будь-який зручний для кредитора момент, але там, як бачите з графіку, відсоток зовсім малий.
Отже, кредитор, що купує борг, отримує за це можливість отримати в кінці більшу кількість грошей. Утім, державний борг ніколи не купують з метою заробити: для цього треба покласти гроші на депозит у банк, там більші відсотки. Німецькі облігації так узагалі зараз негативний відсоток мають, а купують їх для безпечного зберігання дуже великих сум грошей: держава завжди має більше грошей, ніж будь-який банк у ній, а тому зберігання грошей у вигляді облігацій боргу є більш надійним, ніж у банку. Тому цим займаються люди, які оперують сумами з шістьома і більше нулями.
Таким чином, облігації державного боргу — це ніщо інше, ніж гроші з затриманим терміном сплати. Грубо кажучи, якщо у вас є три євра у грошах, ви можете купити на них пиво в будь-який зручний для вас момент, а якщо в облігаціях боргу — то тільки через рік, п’ять чи десять років.
Отже, підсумовуючи, гроші — це боргові розписки, що можуть бути погашені негайно та обміняні на товари і послуги; державний борг — це боргові розписки, які можна обміняти на товари чи послуги лише через певний час. От і вся різниця між ними.
3. А якщо борг — не у своїй валюті?
Якщо подивитися на цю мапу Європи, то може здатися, що Україна має менше боргів, ніж Швейцарія. Чи справді вона є, хоч і біднішою, але більш фінансово стабільною?
На жаль, ні: Швейцарія продає 100% свого боргу у власних франках, Україна ж має значну частину боргу (якщо не всю) в доларах США та єврах. Отже, для України борг — це не гроші, а справді зовнішні зобов’язання, які є шанс не погасити.
Нікому не подобається обвал гривні, але це — нормальна ситуація під час кризи, яка дозволяє уникнути фінансового колапсу (коли ціна на всі товари і послуги синхронно падає без очікування, поки продавці роздупляться, шо грошей в людей нема, і не почнуть сам знижувати ціни). На жаль, разом з гривнею мав також впасти і борг України, але цього не сталося, він навпаки у гривнях зріс.
Інша країна, що має трабли з боргом — Греція. Можна довго говорити про корупцію і блаблабла, але погодьтеся, шо фундаментальних причин для колапсу країни немає. Є лише криза, внаслідок якої драхма би впала трохи, ціни би обвалилися трохи, в країну б повалило більше туристів, і все б прийшло до норми.
Цього не сталося, бо Греція теж не емітує борг у власній валюті. Ну, тобто, номінально вона є частиною Єврозони, але Європейський центральний банк є незалежним від урядів країн-членів, він також не може викуповувати облігації боргу країн-членів Єврозони. Таким чином, ситуація Греції є набагато гіршою, ніж в України: не тільки борг є в чужій валюті, в ній також відбуваються усі розрахунки. У Греції немає можливості обвалити «гривню». Це тіки здається, шо було б в Україні євро, була б фінансова стабільність, а насправді це пастка.
Утім, про грецьку кризу, напевно, поговоримо краще в наступному випуску, коментаторів теж прошу утриматися від її обговорення в цьому пості.
1. Гроші — це борг
Люди, які маніпулюють суспільною думкою про розмір державного боргу і пиздець, який настане після досягнення певного його розміру, завжди говорять про розміру боргу в грошах. Славнозвісний годинник на вулиці Вол в Нью-Йорку показує величезні цифри у трильйонах доларів.
Однак, не слід забувати, шо таке гроші в принципі. Гроші — це боргові розписки, які людина отримує в обмін на її працю або певні ресурси (чи «блага», як вам більше хочеться). Центральний банк гарантує, шо, отримавши папірці в обмін на вашу працю, ви зможете їх пізніше обміняти на працю чи ресурси інших. Ну, центрального банку може вже і не бути, як у історії про швейцарський динар: вартість грошей виникає з того, шо в суспільстві вони визнаються як посередник між працею/власністю однієї та працею/власністю іншої людини. І саме в цей момент виникає борг: людина, як правило, не витрачає усі свої гроші відразу (ті, хто витрачають, називаються «бідними людьми»). Тобто частину грошей людина копить, шоб в майбутньому придбати собі шось, шо коштує кілька місяців, а то й років її праці. Гроші — це борг, просто людина, яка володіє грошима, є кредитором, що психологічно набагато комфортніше, ніж бути боржником. Але де є кредитори, завжди є боржники, а це в першу чергу ті, кому гроші потрібні не тільки в обмін на працю, а гроші потрібні, шоб почати працювати. Навіть банальному фермеру, щоб купити корову, потрібні гроші. Які він відпрацює, продаючи молоко і сир.
Повертаючись до державного боргу, ми бачимо, що «сплатити державний борг» не означає позбутися його, це лише означає, що хтось інший у країні буде в боргах. І якщо внаслідок цієї політики фермер не зможе купити корову в кредит, молочна промисловість наїбнеться.
2. Борг — це гроші
Тут слід уточнити про різницю між боргом, деномінованим у власній валюті, та боргом у іншій (зокрема резервній) валюті. Я буду говорити виключно про перше, що є привілеєм розвинених країн — США, Японії, Швейцарії, ОК, країн Єврозони. Ці країни продають облігації боргу лише у власній валюті, над якою мають контроль відповідні центральні банки (ок, з Єврозоною не так просто, забудьте поки шо про неї). Таким чином, якщо у США виникне нагла необхідність погасити свій борг, вони просто візьмуть принтер і надрукують 100500 трильйонів доларів, все.
У країн, що розвиваються, або ніхто не хоче купити борг за їх валюту, або готовий на це лише під великий відсоток, тому вони не мають такого привілею і змушені або частково, або повністю продавати борг у іноземній валюті (франках, доларах США чи єврах).
Так от, ми говорили про те, шо гроші — це борг, який тобі віддадуть у товарах і послугах. Шо ж таке облігації боргу? Облігації боргу мають певний визначений або ні термін, у який їх можна буде обміняти на гроші. Так, зокрема, фінансували себе УНР/ЗУНР під час їх короткого життя: надрукували облігацій, які обіцяли колись обміняти на гроші, коли все стабілізується. В мирний час країна продає облігації з чітким терміном сплати. Наприклад, ви можете зайти на сайт Федеральної фінансової аґенції та купити собі німецького боргу (мінімальна сума 50 єврів, здається). Облігації там бувають від 1 до 30 років (саме тому я минулого разу наголошував на некоректності лякання співвідношенням боргу до річного ВВП). Зрозуміло, що чим довший термін життя, тим більше сплачують відсотків:
© Finanzagentur GmbH, Bundesrepublik Deutschland
Німеччина ше продає облігації «денного боргу» — їх можна перетворити в гроші у будь-який зручний для кредитора момент, але там, як бачите з графіку, відсоток зовсім малий.
Отже, кредитор, що купує борг, отримує за це можливість отримати в кінці більшу кількість грошей. Утім, державний борг ніколи не купують з метою заробити: для цього треба покласти гроші на депозит у банк, там більші відсотки. Німецькі облігації так узагалі зараз негативний відсоток мають, а купують їх для безпечного зберігання дуже великих сум грошей: держава завжди має більше грошей, ніж будь-який банк у ній, а тому зберігання грошей у вигляді облігацій боргу є більш надійним, ніж у банку. Тому цим займаються люди, які оперують сумами з шістьома і більше нулями.
Таким чином, облігації державного боргу — це ніщо інше, ніж гроші з затриманим терміном сплати. Грубо кажучи, якщо у вас є три євра у грошах, ви можете купити на них пиво в будь-який зручний для вас момент, а якщо в облігаціях боргу — то тільки через рік, п’ять чи десять років.
Отже, підсумовуючи, гроші — це боргові розписки, що можуть бути погашені негайно та обміняні на товари і послуги; державний борг — це боргові розписки, які можна обміняти на товари чи послуги лише через певний час. От і вся різниця між ними.
3. А якщо борг — не у своїй валюті?
Якщо подивитися на цю мапу Європи, то може здатися, що Україна має менше боргів, ніж Швейцарія. Чи справді вона є, хоч і біднішою, але більш фінансово стабільною?
На жаль, ні: Швейцарія продає 100% свого боргу у власних франках, Україна ж має значну частину боргу (якщо не всю) в доларах США та єврах. Отже, для України борг — це не гроші, а справді зовнішні зобов’язання, які є шанс не погасити.
Нікому не подобається обвал гривні, але це — нормальна ситуація під час кризи, яка дозволяє уникнути фінансового колапсу (коли ціна на всі товари і послуги синхронно падає без очікування, поки продавці роздупляться, шо грошей в людей нема, і не почнуть сам знижувати ціни). На жаль, разом з гривнею мав також впасти і борг України, але цього не сталося, він навпаки у гривнях зріс.
Інша країна, що має трабли з боргом — Греція. Можна довго говорити про корупцію і блаблабла, але погодьтеся, шо фундаментальних причин для колапсу країни немає. Є лише криза, внаслідок якої драхма би впала трохи, ціни би обвалилися трохи, в країну б повалило більше туристів, і все б прийшло до норми.
Цього не сталося, бо Греція теж не емітує борг у власній валюті. Ну, тобто, номінально вона є частиною Єврозони, але Європейський центральний банк є незалежним від урядів країн-членів, він також не може викуповувати облігації боргу країн-членів Єврозони. Таким чином, ситуація Греції є набагато гіршою, ніж в України: не тільки борг є в чужій валюті, в ній також відбуваються усі розрахунки. У Греції немає можливості обвалити «гривню». Це тіки здається, шо було б в Україні євро, була б фінансова стабільність, а насправді це пастка.
Утім, про грецьку кризу, напевно, поговоримо краще в наступному випуску, коментаторів теж прошу утриматися від її обговорення в цьому пості.
