Барель

Барель — це, блять, бочка. Бочка з бухлом, в якій зберігали віскарь або вино.


Ні, одиниця, якою міряють нафту, — це не barrel, як можна було подумати. Бочка, в які почали розливати нафту, і якими міряли її об’єм у США та Британії, називається tierce. Її об’єм — 42 галони, або 158 літрів. Це і є той барель, вартість якого наводять у цінах нафти, хоча її вже давно в такі бочки не розливають. Точніше, розливають, але в бочки зовсім іншого об’єму: стандартизована сталева бочка в США має 55 галонів — 208 л.

У тірсах зберігали, щоправда, не тільки бухло: зберігали в них все, шо завгодно: і сіль, і рибу, м’ясо тощо. Перші барелі теж не були стандартизовані, але потім з метою довести, шо покупців не найобують, почали використовувати саме 40-42 галонні бочки.

Відеокаса

У маленьких містечках залізничних кас уже давно немає, а там, де є, вона працює в дуже незручні години — з 8 до 12 чи шось таке. Дойче Бан в погоні за зниженням ціни економить на всьому, а зниження ціни палива ще більше на нього в цьому плані тисне.

Технологічно просте, а геніальне рішення для тих, хто мешкає не в Берліномюнхені, з’явилося нещодавно — відеокаса (за посиланням відео).

Людина натискає кнопочку, автомат з’єднується з кол-центром, що обслуговує увесь регіон, і після півгодини очікування на лінії приємна пані касирка забронює за тебе увесь квиток: тіки платіжну картку самому треба засунути або монетки кинути.

Я, утім, касою користувався за роки лише раз: коли автомат відмовився надрукувати квиток «rail&fly» за кодом, виданим авіалінією. Я думав, шо у касі є якась магічна кнопочка, шо дозволяє мені роздрукувати той квиток, але в них такої кнопочки не було: авіалінія шось напортачила з кодом.

З іншого боку, в плані отримання поради в разі запізнень і тп така можливість відоконференції — незамінна штука. Буде круто, якщо на кожній станції в майбутньому такі автомати з’являться.