
Ця поїздка була без пригод. Настільки без пригод, шо аж у блог нема шо написати :) Але невеличка проблема таки сталася по дорозі до Аахена. У Байройті було тоді –5 і сильний сніг, який фури миттєво розкатували, але на узбіччі та між смугами через це утворився товстий шар пресованого снігу. Не дай Бог колесом його зачепити — виникав ризик заносу. Я їхав повільно за фурами, і шо цікаво мене майже ніхто не обганяв: шумахерів у цю погоду якось різко поменшало.
Періодично на дорозі валялися шматки спресованого снігу, на які я пару разів наїхав колесом. Нічого страшного, але в певний момент на табло засвітився напис: Reifendruck prüfen (перевірте тиск у колесах). Які розумні пішли нині автомобілі, а? Спершу я думав забити на це діло, бо качати колеса я тупо не вмію. Але думка про те, шо мені з цим ше дві тищі км їздити, а хз, до чого може призвести їзда з низьким тиском, привела до найближчої заправки у напрямку Wasser/Luft.
На заправці знаходився шланг компресора і манометр. Я дістав інструкцію, шоб почитати, який у колесах має бути тиск. 2.5 psi атмосфери, як у велосипеді! Шланг компресора довгий, дістає до всіх чотирьох коліс без необхідності пересувати автомобіль. А от манометр тільки один, як я можу з відстані трьох метрів його бачити? Все, однак, продумано: ти спершу прикручуєш шланг до колеса, а потім ідеш до манометра, де є кнопочки + і –. Натискаючи кілька разів кнопку +, підкачуєш колесо до потрібного тиску. Вуаля, це простіше, ніж велосипед!
Цікаво тепер, до того, як машини були такими розумними, як люди дізнавалися, шо у них колеса спущені? За зростанням споживання? Чи просто періодично перевіряли тиск? Як часто?