Чи знаєте ви, як звучить пробите колесо?

Отак: бдижь! Як ніби ви в’їбалися у препятствие або збили оленя. Я маю на увазі тварину, cervus elaphus, а не людину з інтелектуальними вадами, адже ймовірність така в Німеччині ненульова. Тільки шо попереду нічого такого, у шо можна було в’їбатися, не було, тому в легкому ахуї ми зупиняємось і оглядаємо автомобіль. Все ціле. Здалося?

Їдемо далі: тук-тук-тук-тук-тук. Явно якась пизда мотору, дуже неприємні звуки. Дисциплінований німець зупинився би відразу, але я все ще не асимілювався, тому вирішую дотягнути срані 4 км до Байройта. Добре, шо ніч, можна їхати тихенько, нікому не заважаючи. Зупиняємось на заправці. Ага, здається, з мотором все ок, це було лише заднє колесо — ось чому ми його не помітили. Завжди оглядайте автомобіль ззаду, а не тільки спереду — наука на майбутнє.

Колесо я ніколи в житті ще не міняв, утім, і не довелося: в нашій автівці чомусь не було запаски. У папірці, який видав евакуаторник, намальовано схематично чотири типи евакуаторів (п’ятий Pannenhilfe Fahrzeug — це не евакуатор, а автомобіль з інструментами):


Минулого разу я катався, здається, на якомусь п’ятому типі, який передню частину авта фіксує на платформі, а задні колеса їдуть по землі — таке дуже жорстке буксирування. Але в цієї фірми нема такого.

Таким чином, за своє коротке життя я покатався на двох евакуаторах, а чого досяг(ла) ти, %username%?