У Байройті угнали автівку. Посеред білого дня, в центрі міста, на очах у власниці. Якийсь чувак підійшов до пані та спитав, чи не підвезе вона його до Біндляха? Дія відбувалася біля центральної автобусної станції, але чувак, схоже, не хотів їхати на автобусі. Будучи посланим до Перу, він «безцеремонно» (як пише кореспондент «Північнобаварського Кур’єра») сів на місце водія та поїхав.
Пані не розгубилася і стрибнула до найближчої таксівки, стоянка яких якраз біля автостанції знаходиться. Таксист переслідував злодія, а пані тим часом наярювала до поліції про його місце знаходження. Чувака, природно, зустріли на блакитному таксі та відвезли до п’ятизіркового готелю Untersuchungshaft (відома німецька мережа).
У Байройті не крадуть автівки, так шо ця новина була на головній шпальті місцевої газети. Як виявилось, причина була тривіальна: мужик упоровся амфетамінами і реально збирався тільки до Біндлаха доїхати, видно, в голові вважалося, шо він в комп’ютерній грі.
Але як він зміг все-таки угнати автівку, не будучи професійним злодієм? Та і професійних в нашому сенсі, які імітують радіосигнал з ключа, тут не буває: навіть чехи, про яких один знайомий розповідав, шо пиздили машину на лижному курорті біля кордону, не придумали нічого оригінальнішого, ніж спиздити ключі з кишені й піти з ними на стоянку.
Так от, підвела пані висока технологія, шо називається «keyless entry»: коротше, двері відчиняються, а двигун заводиться без витягання ключа з кишені, достатньо його присутності на певній відстані (тобто в кишені), він працює як RFID-картка. По ходу, розробники цієї зручної технології не передбачили ситуації, шо злодій вкраде машину, знаходячись у безпосередній близькості до власника ключів, не роблячи для цього жодних зусиль. Хоча у Вікіпедії пишуть, шо теоретично коли ключ знаходиться за межами машини, мотор не заведеться, але він завівся, бо, схоже, пані мала пробувати його витягнути в цей час з водійського крісла, а тому система могла подумати, шо водій у машині.
Пані не розгубилася і стрибнула до найближчої таксівки, стоянка яких якраз біля автостанції знаходиться. Таксист переслідував злодія, а пані тим часом наярювала до поліції про його місце знаходження. Чувака, природно, зустріли на блакитному таксі та відвезли до п’ятизіркового готелю Untersuchungshaft (відома німецька мережа).
У Байройті не крадуть автівки, так шо ця новина була на головній шпальті місцевої газети. Як виявилось, причина була тривіальна: мужик упоровся амфетамінами і реально збирався тільки до Біндлаха доїхати, видно, в голові вважалося, шо він в комп’ютерній грі.
Але як він зміг все-таки угнати автівку, не будучи професійним злодієм? Та і професійних в нашому сенсі, які імітують радіосигнал з ключа, тут не буває: навіть чехи, про яких один знайомий розповідав, шо пиздили машину на лижному курорті біля кордону, не придумали нічого оригінальнішого, ніж спиздити ключі з кишені й піти з ними на стоянку.
Так от, підвела пані висока технологія, шо називається «keyless entry»: коротше, двері відчиняються, а двигун заводиться без витягання ключа з кишені, достатньо його присутності на певній відстані (тобто в кишені), він працює як RFID-картка. По ходу, розробники цієї зручної технології не передбачили ситуації, шо злодій вкраде машину, знаходячись у безпосередній близькості до власника ключів, не роблячи для цього жодних зусиль. Хоча у Вікіпедії пишуть, шо теоретично коли ключ знаходиться за межами машини, мотор не заведеться, але він завівся, бо, схоже, пані мала пробувати його витягнути в цей час з водійського крісла, а тому система могла подумати, шо водій у машині.