noddeat

Знаходиться він між Ансбахом і Нюрнберґом:

Тут є все, шо має бути на селі. Сіно:

Бджоли:

Корівки:

І навчальна стежка про кажанів.

У якої є свій сайт. Кажан у Німеччині це як корова в Індії — тварина, до якої ставляться з повагою:

© fledermaus-lehrpfad.de

На зиму кажани потребують якогось місця, де вони впадають у сплячку, часто це підвали будинків. Тому з листопада до березня не рекомендується робити жодного ремонту: якщо розбудити кажана взимку, він помре відразу. Ось тут для кажанів зробили ше такі хатки. Складно повірити, шо вони можуть пролізти в ці щілини, але мене запевнили, шо можуть:

До речі, міф про те, шо кажани можуть вчепитися у волосся і заплутатися там, взявся із лякалок для дітей, шоб вони не ходили пізно ввечері на вулицю гуляти. В реальності ж кажан ніколи не наблизиться до людини, бо він її добре «бачить» своїм ультразвуковим радаром навіть у повній темряві.

Ставок для відпочинку:

Біля нього — пральна машина першої половини 20 століття:

У верхню частину наливається вода зі ставка, а в нижній розпалюються дрова або вугілля, так і прали одяг у часи, коли гарячої води не було в принципі. Зараз цю штуку використовують, шоб смажити м’ясо на грилі, вугілля тепер засипають у верхню частину, а нижня не використовується.

Іше на селі є млин, який працював з 16 століття і аж до 1971 року. Я не фоткав, бо тепер це просто колесо в такому сараї. Господарі думали ше електрику спробувати ним генерувати, але нічого з того не вийшло, бо зараз річка дуже слабка тут:

До речі, млин німецькою то Mühle [мюлє], а людина, що його обслуговує — то Müller (млинар). Саме тому Мюллер — це дуже поширене прізвище в Німеччині.

Тут є церква:

Вона обладнана цвинтарем, шоб далеко не ходити: відспівал — поховали:

Я бачив не один десяток німецьких цвинтарів, але не бачив однієї деталі: шо прізвища похованих пишуть ззаду:

Це пов’язано з тим, шо місце на цвинтарі коштує грошей, тому є традиція ховати всю родину в одному місці. Спереду пишуть «родина такато», а ззаду дописують імена-прізвища з датами: