Лінія кордону у Європі дуже непроста, що пов’язане з великою густиною населення: за кожен клаптик землі воювали, потім продавали чи пропивали його і знову йшли воювати. Ті чи інші села і містечка прохали до приєднання до сусіда з політичних чи економічних міркувань, тому в Баварії є, наприклад, кусок Австрії, не зв’язаний з нею жодною дорогою, у Швейцарії є місто, що є Німеччиною та місто, що є Італією. Тому, здавалося б, той факт, шо під Зальцбурґом є гірський апендикс, шо належить Баварії, не має дивувати. Але дивує:
На мапі межі Берхтесґаденського краю позначені неправильно, ним є увесь апендикс на півдні від траси 21:

Штат Баварія. Світло-червоним — область Верхня Баварія, темно-червоним — Берхтесґаденський край
Ну тобто потрапив він до Баварії за стандартною схемою: жили тут монахи, ця територія мала статус непідконтрольного ніякому феодалу пробства, потім тут знайшли сіль, шо мала цінність нинішньої нафти, тому територія потихеньку відійшла до Солеграда (герцогства Зальцбурґ). В 1810 році відійшов Берхтесґаден до Баварії разом із Зальцбурґом, а в 1816 році було вирішено, шо Зальцбурґ таки буде в Австрії, натомість Берхтесґаден лишився у Баварії, власне, дотепер.

Бішофсвізен (Bishofswiesen)
Травневе дерево у Бішофсвізені:

Не зрозуміле мені шо, так це лінія кордону. І якщо на півночі є якісь населені пункти, якими можна пояснити її існування, то південь краю — це гори, національний парк, де ніхто не мешкає. З австрійського боку теж гори і ніхто не мешкає. Якого хуя так хитровиїбано іде кордон?
Таке враження, шо гуцули з обох країн сідали і проводили переговори: «Оце буде моя гора, а це твоя. Нє, це моя, забирай цю ліпше.» Це має свідчити, що демократія в розумінні «устрій, де мала людина з далекого села може впливати на велику політику» в Європі має таки давні корені.
На мапі межі Берхтесґаденського краю позначені неправильно, ним є увесь апендикс на півдні від траси 21:

Штат Баварія. Світло-червоним — область Верхня Баварія, темно-червоним — Берхтесґаденський край
Ну тобто потрапив він до Баварії за стандартною схемою: жили тут монахи, ця територія мала статус непідконтрольного ніякому феодалу пробства, потім тут знайшли сіль, шо мала цінність нинішньої нафти, тому територія потихеньку відійшла до Солеграда (герцогства Зальцбурґ). В 1810 році відійшов Берхтесґаден до Баварії разом із Зальцбурґом, а в 1816 році було вирішено, шо Зальцбурґ таки буде в Австрії, натомість Берхтесґаден лишився у Баварії, власне, дотепер.

Бішофсвізен (Bishofswiesen)
Травневе дерево у Бішофсвізені:

Не зрозуміле мені шо, так це лінія кордону. І якщо на півночі є якісь населені пункти, якими можна пояснити її існування, то південь краю — це гори, національний парк, де ніхто не мешкає. З австрійського боку теж гори і ніхто не мешкає. Якого хуя так хитровиїбано іде кордон?
Таке враження, шо гуцули з обох країн сідали і проводили переговори: «Оце буде моя гора, а це твоя. Нє, це моя, забирай цю ліпше.» Це має свідчити, що демократія в розумінні «устрій, де мала людина з далекого села може впливати на велику політику» в Європі має таки давні корені.