![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Sep. 3rd, 2014 06:18 pmЗдається, мене можна занести в книгу рекордів Ґінеса у категорії «найгірший водій планети». Це мотиваційний пост для тих, хто боїться іти в автошколу: дивіться, навіть я здав екзамени, у вас теж вийде!
Трохи статистики:
1. Українські права категорії С отримано у 2001 році.
Тоді я теж був найгіршим водієм планети, але, як не парадоксально, але на автомобілі ЗІЛ-130 у тебе немає проблем, у всіх інших є проблеми :) Тут хоч і суворіші вимоги до фуроводів, але це правило теж діє: якщо вантажівка розгублено зупинилася, треба зупинитися за 5 метрів до неї, шоб вона змогла зробити маневри. Один раз було , шо фуровід зрозумів, шо не вписується у поворот, увімкнув аварійку і став здавати задом. Я зупинився заздалегідь, але фура почала їхати просто на мене (а здати назад я не міг, бо там вже було авто) і мені було очевидно, шо вона мене не бачить (хоча може в неї є парктронік, хз). В 10 см від мене зупинилася таки і почала повертати вперед.
2. У 2010 році додав туди категорію B, для цього треба було ще раз здати теоретичний екзамен, але не водіння.
3. У 2011 році я вперше сів за кермо легкового автомобіля з автоматичною коробкою передач. Було дуже страшно, я попрохав вивезти мене на трасу і там почав їхати. Потім два тижні по трасі і містах, наче навички водіння не забулися.
4. У 2012 році я вперше сів за кермо легкового автомобіля з механічною коробкою передач і проїхав на ньому 900 км.
5. У грудні 2013 року я склав антраґ на заміну українських прав на німецькі, записавшись попередньо у автошколу.
6. У середині лютого 2014 року я навчився рушати з місця, особливо під гору. На автоматі для цього треба завести двигун і відпустити гальмо. На механіці це дещо складніше. Але нескладно. Коли вмієш.
7. Десь у травні я навчився паркуватися паралельно. Через пару місяців шось стрельне у моїй голові, і я розівчусь знову, викликавши шок у інструкторки.
8. У червні я здав теоретичний екзамен без помилок.
9. У серпні я навчився їздити по автобану. Я думав, шо я вмів, але інструкторка переконала мене, шо це не так.
10. 16 серпня нарешті мені випадає здати екзамен. Екзамен провалюється на питанні: «А де ваші окуляри?» З’їздити за окулярами додому не можна: екзамени розписані мало не похвилинно, і чекати мене ніхто не буде. Мінус 180 єврів. У інструкторки з’явилося трохи сідого волосся: такої ситуації не траплялося ніколи в її житті, і вона про це подумати не могла. Я зберігаю спокій, як удав: 180 євро шкода, звичайно, але це ніщо порівняно з тим, скільки я вже витратив на це все.
11. «Ну ні, з окулярами ти краще їздити не став»,— вердикт інструкторки.
12. 3 вересня друга спроба, перед якою було ще 4 тренувальних заняття. Екзаменатор попереджений про те, шо він має справу зі слоупоком. Повільність полягає не стільки у швидкості руху, скільки у швидкості рішення: після того, як неодноразово інструкторка за мене гальмувала, я використовую стратегію «краще перебдіти» і пропускаю машини, які навіть трохи задалеко знаходяться.
На екзамені якщо за мене загальмують, то він провалений, тому ні, я краще почекаю трохи. Повільно паркуюсь. До машин не має бути заблизька відстань і не має бути завелика. Заїхав колесом на бордюр — не здав. Тому ні, я краще повільно це зроблю і з першої спроби.
Повертаємо вже назад до екзаменаційної контори, ліворуч. Пішохідка, що йде прямо, хоче мене пропустити. Ні, ідіть — махаю рукою.
— Ґут, — каже екзаменатор, і тут я розумію, шо я, йоб твою мать, здав!!
14. У підсумку вийшло 73,97 занять по 45 хвилин. Число не кругле, бо деякі заняття тривали годину і рахувалися як 1,33 заняття. Помноживши на 31 євро/заняття, отримаємо 2293 євра 7 центів. Разом з усіма оплатами за екзамени + пройобана оплата за екзамен, який не відбувся, дає 2836,44. Середньо по Німеччині люди витрачають 1700-2000 єврів на отримання прав, і це з нуля (хоча мій початковий рівень не сильно відрізнявся від нуля). Так шо, я побив хоча б німецький рекорд?
Вже протягом року майже кожен місяць доводилось віддавати 200 єврів на автошколу. Майже як кредит виплачувати, ггг. Грошей не шкода ні копійки: навчитися їздити як німець коштує грошей і в ідеалі транформується на збережене життя, здоров’я і майно в майбутньому, а це коштує набагато більше.
Тим паче, шо інструкторка, хоч і бере багато за годину, заробляє у підсумку не так і багато. Одного дня я помітив, шо рахунки, які вона мені щодва тижні надсилає, нумеруються по порядку, а тому можна дізнатися, скільки у проміжку між двома рахунками вона ще рахунків виставила. Знаючи, шо середній рахунок містить 4 заняття, я порахував, скільки вона отримала бабла за цей період, ну і це дозволило середній дохід брутто оцінити. До цього мінусується бензин, податки, страхування, і можна вирахувати приблизну зарплату. Не знаю, нахуя мені це знання, але я вирахував :) Не так і багато вийшло. Ну тобто, на життя нормально, але нічого надвеликого.
Трохи статистики:
1. Українські права категорії С отримано у 2001 році.
Тоді я теж був найгіршим водієм планети, але, як не парадоксально, але на автомобілі ЗІЛ-130 у тебе немає проблем, у всіх інших є проблеми :) Тут хоч і суворіші вимоги до фуроводів, але це правило теж діє: якщо вантажівка розгублено зупинилася, треба зупинитися за 5 метрів до неї, шоб вона змогла зробити маневри. Один раз було , шо фуровід зрозумів, шо не вписується у поворот, увімкнув аварійку і став здавати задом. Я зупинився заздалегідь, але фура почала їхати просто на мене (а здати назад я не міг, бо там вже було авто) і мені було очевидно, шо вона мене не бачить (хоча може в неї є парктронік, хз). В 10 см від мене зупинилася таки і почала повертати вперед.
2. У 2010 році додав туди категорію B, для цього треба було ще раз здати теоретичний екзамен, але не водіння.
3. У 2011 році я вперше сів за кермо легкового автомобіля з автоматичною коробкою передач. Було дуже страшно, я попрохав вивезти мене на трасу і там почав їхати. Потім два тижні по трасі і містах, наче навички водіння не забулися.
4. У 2012 році я вперше сів за кермо легкового автомобіля з механічною коробкою передач і проїхав на ньому 900 км.
5. У грудні 2013 року я склав антраґ на заміну українських прав на німецькі, записавшись попередньо у автошколу.
6. У середині лютого 2014 року я навчився рушати з місця, особливо під гору. На автоматі для цього треба завести двигун і відпустити гальмо. На механіці це дещо складніше. Але нескладно. Коли вмієш.
7. Десь у травні я навчився паркуватися паралельно. Через пару місяців шось стрельне у моїй голові, і я розівчусь знову, викликавши шок у інструкторки.
8. У червні я здав теоретичний екзамен без помилок.
9. У серпні я навчився їздити по автобану. Я думав, шо я вмів, але інструкторка переконала мене, шо це не так.
10. 16 серпня нарешті мені випадає здати екзамен. Екзамен провалюється на питанні: «А де ваші окуляри?» З’їздити за окулярами додому не можна: екзамени розписані мало не похвилинно, і чекати мене ніхто не буде. Мінус 180 єврів. У інструкторки з’явилося трохи сідого волосся: такої ситуації не траплялося ніколи в її житті, і вона про це подумати не могла. Я зберігаю спокій, як удав: 180 євро шкода, звичайно, але це ніщо порівняно з тим, скільки я вже витратив на це все.
11. «Ну ні, з окулярами ти краще їздити не став»,— вердикт інструкторки.
12. 3 вересня друга спроба, перед якою було ще 4 тренувальних заняття. Екзаменатор попереджений про те, шо він має справу зі слоупоком. Повільність полягає не стільки у швидкості руху, скільки у швидкості рішення: після того, як неодноразово інструкторка за мене гальмувала, я використовую стратегію «краще перебдіти» і пропускаю машини, які навіть трохи задалеко знаходяться.
На екзамені якщо за мене загальмують, то він провалений, тому ні, я краще почекаю трохи. Повільно паркуюсь. До машин не має бути заблизька відстань і не має бути завелика. Заїхав колесом на бордюр — не здав. Тому ні, я краще повільно це зроблю і з першої спроби.
Повертаємо вже назад до екзаменаційної контори, ліворуч. Пішохідка, що йде прямо, хоче мене пропустити. Ні, ідіть — махаю рукою.
— Ґут, — каже екзаменатор, і тут я розумію, шо я, йоб твою мать, здав!!
14. У підсумку вийшло 73,97 занять по 45 хвилин. Число не кругле, бо деякі заняття тривали годину і рахувалися як 1,33 заняття. Помноживши на 31 євро/заняття, отримаємо 2293 євра 7 центів. Разом з усіма оплатами за екзамени + пройобана оплата за екзамен, який не відбувся, дає 2836,44. Середньо по Німеччині люди витрачають 1700-2000 єврів на отримання прав, і це з нуля (хоча мій початковий рівень не сильно відрізнявся від нуля). Так шо, я побив хоча б німецький рекорд?
Вже протягом року майже кожен місяць доводилось віддавати 200 єврів на автошколу. Майже як кредит виплачувати, ггг. Грошей не шкода ні копійки: навчитися їздити як німець коштує грошей і в ідеалі транформується на збережене життя, здоров’я і майно в майбутньому, а це коштує набагато більше.
Тим паче, шо інструкторка, хоч і бере багато за годину, заробляє у підсумку не так і багато. Одного дня я помітив, шо рахунки, які вона мені щодва тижні надсилає, нумеруються по порядку, а тому можна дізнатися, скільки у проміжку між двома рахунками вона ще рахунків виставила. Знаючи, шо середній рахунок містить 4 заняття, я порахував, скільки вона отримала бабла за цей період, ну і це дозволило середній дохід брутто оцінити. До цього мінусується бензин, податки, страхування, і можна вирахувати приблизну зарплату. Не знаю, нахуя мені це знання, але я вирахував :) Не так і багато вийшло. Ну тобто, на життя нормально, але нічого надвеликого.
