![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Як я вже писав, Франконська Швейцарія — це місце з найбільшою концентрацією броварень у світі і чи не єдине, де ще досі збереглася місцева культура пивоваріння за принципом «одне село — одна броварня». Найбільша проблема гастрономічних турів туди — це складність дістатися громадським транспортом, а правовірних знайомих, які б погодилися завести тверезих нас «туди» і не сильно тверезих «назад», у мене нема. Тому я дуже зрадів, коли дізнався про існування маршруту, що не потребує автомобіля. Називається він «5 Seidla Steig», де Seidla — це місцева назва півлітри пива. Маршрут включає у себе відвідання п’ятьох броварень. Взагалі не обов’язково там пити тільки по одному пиву, але мені по одному вистачило з головою: було так добре, шо минуло три місяці, поки я вирішив написати цей пост:
Отож, як ви бачите, маршрут проходить через Ґрефенберґ, про який я колись писав, там є аж дві броварні: одну ми відвідали по дорозі туди, іншу — по дорозі назад. Ґрефенберзькою залізницею треба з Нюрнберґа Східного доїхати до Вайсеное:
Тут затишно:
Монастирське пиво (Klosterbrauerei Weißenohe):
Далі Ґрефенберґ:
По ходу, все населення міста бухає в двоє його броварнях-пабах. На цьому вони і тримаються. Будинки тут цікавої форми:
Шо я не помітив минулого разу, це меморіал солдатам обох світових війн. Ну, насправді це замаскований меморіал солдатам Другої Світової, хоча в списках є і загиблі в Першій, я перевіряв:
Літери обвалилися, за ним по ходу не сильно доглядають.
Такі краєвиди десь навколо:
Хоеншверц. В саме село не заходили, броварня на в’їзді до нього.
Трансформатор:
Тюйсбрунн. Тут знаходиться броварня імені мене:
Імені мене, так:
Вона подає пшеничне пиво у керамічних келихах, вперше такі бачу:
В смислі вперше не керамічні келихи, а саме керамічні для пшеничного пива. Зазвичай у цих місцях (Середня Франконія більше, хоча це Верхня, ну коротше все шо ближче до Нюрнберґа) керамічні келихи юзають тільки для ячмінного пива (і вони товсті циліндричні, а не конусоподібні), а пшеничне наливають винятково у скляні.
Еґльофштайн. Це уже чотири пива було в животі й хотілося протверезіти трохи:
Тут є замок нагорі, але підніматися було вже ліньки:
Багато тут красивих фахверків узагалі:
Трансформатор з похилим дахом:
Нереально велика концентрація сонячних дахів:
Отакий маршрут, рекомендую:
Всі деталі про нього на сайті VGN.
Отож, як ви бачите, маршрут проходить через Ґрефенберґ, про який я колись писав, там є аж дві броварні: одну ми відвідали по дорозі туди, іншу — по дорозі назад. Ґрефенберзькою залізницею треба з Нюрнберґа Східного доїхати до Вайсеное:
Тут затишно:
Монастирське пиво (Klosterbrauerei Weißenohe):
Далі Ґрефенберґ:
По ходу, все населення міста бухає в двоє його броварнях-пабах. На цьому вони і тримаються. Будинки тут цікавої форми:
Шо я не помітив минулого разу, це меморіал солдатам обох світових війн. Ну, насправді це замаскований меморіал солдатам Другої Світової, хоча в списках є і загиблі в Першій, я перевіряв:
Літери обвалилися, за ним по ходу не сильно доглядають.
Такі краєвиди десь навколо:
Хоеншверц. В саме село не заходили, броварня на в’їзді до нього.
Трансформатор:
Тюйсбрунн. Тут знаходиться броварня імені мене:
Імені мене, так:
Вона подає пшеничне пиво у керамічних келихах, вперше такі бачу:
В смислі вперше не керамічні келихи, а саме керамічні для пшеничного пива. Зазвичай у цих місцях (Середня Франконія більше, хоча це Верхня, ну коротше все шо ближче до Нюрнберґа) керамічні келихи юзають тільки для ячмінного пива (і вони товсті циліндричні, а не конусоподібні), а пшеничне наливають винятково у скляні.
Еґльофштайн. Це уже чотири пива було в животі й хотілося протверезіти трохи:
Тут є замок нагорі, але підніматися було вже ліньки:
Багато тут красивих фахверків узагалі:
Трансформатор з похилим дахом:
Нереально велика концентрація сонячних дахів:
Отакий маршрут, рекомендую:
Всі деталі про нього на сайті VGN.
