Коли для журналістів уже побудують газенваґени?

Якби новину про те, що «Євроконтроль закрив повітряний простір України» повідомила лише ИТАР-ТАСС, можна було б подумати, шо це пропаганда. Однак це не пропаганда, а стара добра кирилічна недбалість, яку передрукували і українські ЗМІ (незважаючи на війну).

Євроконтроль — це координаційна служба, яка лише повідомляє всіх, яке рішення прийняла влада тієї чи іншої країни, і на підставі цієї інформації координує трафік у спільному небі над Європою та з/до неї.

Це як написати, шо «Timaticweb ввів безвізовий режим між Україною і Туреччиною».

Сугіа (Σούγια)

Сугіа приблизно такого ж розміру, як і Агіа Румелі — 100 мешканців, дві вулиці і пляж, а навколо гори:


Відрізняється вона лише наявністю дороги до Хані:


У Агіа Румелі дороги не буде ніколи, тому шо вона в заповіднику, а Сугіа вже ні. Тому мешканці першої, щоб потрапити на велику землю, приїздять сюди на паромі:


Перше, шо тебе зустрічає — це ще один рай мізантропа:


І гармата, щоб їбашити людей, якщо вони раптом з’являться:


Сугіа — це уже цілий мегаполіс порівняно з селом, з якого ми приїхали. Тут є медпункт:


І поліція:


Іше й концерти тут відбуваються, анонси яких розміщують на смітниках:


Тоді як на материку ненавидять ЄУ через економічну кризу, на Криті з гордістю вішають прапор Унії поруч з грецьким. Виявляється, грецький прапор здалеку схожий на дороговказ на німецькому автобані:


До речі про автобани: про те, як критяни водять, треба написати окремий пост. (уже написав) А ось що вони ставлять на трасах там, де хтось загинув:


Усередині цієї мінікаплички фотка загиблого, а також завжди горить «свічка». Чесно кажучи, не задумувався, як вона працює, але не здивуюся, якщо її приєднано до електромережі: ці споруди дуже капітально збудовані.

Як можна загинути в селі з двох доріг майже на березі моря, де транспорт з’являється тільки двічі на день, коли прибуває паром? Для цього треба написати пост, як їздять критяни. В двох словах: сицилійці порівняно з ними — це зразок майже німецької охайності.

Так, поговоримо про шось веселіше. Наприклад, про трансформатор і квіточки — в цьому весь Крит, хоч на обкладинку путівника цю фотку:

«Дивись, які класні трансформатори, давай туди поїдемо подивимось!»

Дахи пласкі, на них — сонячні колектори для гарячої води:


На відміну від Ізраїля, де ці колектори приєднані ще й до електричного бойлера, який підігріває воду вночі, тут все тримається на сонці, тому нєхуй приймати душ о 12 ночі.

Дивовижно ще тут, шо тут є дорожні знаки:


Чому, як ви гадаєте, в селі з двох вулиць може бути заборонений поворот ліворуч? А тому, шо тут всі дороги (у кількості чотирьох штук) — з одностороннім рухом, ну майже як у Сан-Франциску. І ніхто не порушує, шо цікаво:


Автобусна зупинка:


Дивовижні місця тут, шкода, шо не відвідав решту сіл.

Водка і кавун як символи критянської гостинності

У будь-якій ресторації на Криті, якщо ви попрохаєте рахунок, його принесуть не відразу. Після певного часу очікування, коли у вас виникне обурене питання: «шо за діла?», вам принесуть нарізаний кавун і мензурку з місцевою горілкою, яку тут називають по-турецьки «rakı» («раки́»), хоча на материковій Греції це називається «цікоуда»:


Коли ви йобнете сто грам і закусите кавунчиком, вам стане так добре, шо на суму рахунку можна вже не зважати, і тут вам його і принесуть.

Трапляються винятки: замість кавуна можуть принести якийсь інший десерт, але горілка на цьому святі шлунку (яким є будь-який похід до грецької ресторації) завжди буде присутня.

Це все, звісно, подарунок, а хто ж відмовляється від (смачної) халяви? Хочете стати алкашем — проведіть тиждень на Криті :)

Як можна літати над зоною воєнних дій?

Дуже легко, я сам літав. Очко троги напряглося, коли на моніторі показався Афганістан, але раз я там лечу, значить це має бути безпечно. Хотів написати, шо я і через Ірак пролітав, але потім подивився на мапу, де Ірак, а де, блять, Дубай, і зрозумів, шо я не міг його пролітати. Якесь із стрьомних міст, про які писали в новинах, я бачив з ілюмінатора: небо було чисте, вночі було видно вогні міста. Це був ймовірно Ісламабад, а може навіть і Кабул.

Пакістан—Афганістан—Іран — така була траекторія десь, потім Емірати. Зараз цей же рейс (згідно з flightradar24) літає інакше: через М’янму, Лаос, В’єтнам і далі Арабським морем. Хуй його знає, чому вони змінили траєкторію: наче ніяких подій за ці два роки в тому регіоні не сталося.

Літати над зоною воєнних дій буває безпечніше, ніж над океаном, якщо аеропорти для аварійної посадки контролюються і є безпечними. В океані ракета-то не йобне, а от пташки — дуже легко, а сідати то нема де.

Авіація зробила відстані коротшими, а тому війна, що триває десь у тисячах кілометрів, може убити і тебе. Такі справи.