![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Електровелосипед: враження
Jun. 8th, 2014 12:12 pmЗі здивуванням дізнався, що в туристичній інформації Байройта можна орендували електровелосипед. На такому диві я ще ніколи не катався:
Це, як ви бачите, типовий ровер для міста, передачі в нього тільки спереду, 8 штук, тому перемикати їх можна в довільній послідовності навіть коли ровер стоїть:
Дуже хороший замок, який блокує заднє колесо. Його навіть болгаркою розпиливши не так просто зняти. Ключ повинен бути в замку, коли ровер їде, а витягти його можна тільки після повного зачинення замка:
Цим же ключем можна витягнути акумулятор і віднести додому, щоб поставити вночі на зарядку. Зліва на кермі велосипедний комп’ютер. Він показує заряд акумулятора, дозволяє подивитися повний пробіг (на моєму ровері було 1200 км), а також параметри поїздки (їх треба попередньо занулити) — відстань, середня і максимальна швидкість. Ше в комп’ютері є кнопка для увімкнення фари, а також кнопка регулювання режиму допомоги, що перемикає між «high», «standard» і «eco»:
Допомога — це, власне, весь сенс цього електричного дива: тут немає двигуна, акумулятор лише допомагає вам крутити педалі, а тому для досягнення того самого ефекту треба прикладати менше зусиль.
Цю ж функцію виконують і передачі, тому важливо не садити акумулятор, обираючи правильну передачу. Це непросто спочатку, бо на звичайному велосипеді як: стає тяжко їхати — понижуєш передачу, крутиш педалі швидко, а ровер не їде — підвищуєш. З електробайком це не працює, треба дивитися на комп’ютер, який показує, скільки «газу» іде від акумулятора, і коригувати передачі відповідно.
Мені сказали, шо вистачить на 60-70 км. То правда, я проїхав 67 км і здав з одним кубіком на батареї, але я юзав екологічний режим з мінімумом допомоги акумулятора.
Плюси:
— не стомлюєшся, а їздив я по горах з солідними підйомами.
Мінуси:
— напевно, на хорошому гірському ровері я би теж не стомився. Велосипед цей абсолютно не підходить для гір, але гірських роверів з акумулятором я чомусь не бачив.
Висновки:
— хороша штука, щоб дати покататися вашій бабусі;
— ідеально підходить для алкотуризму;
— для їзди по ґрунтівках — непридатний абсолютно, ну але шо ви хотіли від міського ровера з відповідними шинами.
Іше цікаво, як уроки в автошколі впливають на їзду на ровері:
— у селах я зупиняюсь на кожному перехресті й дивлюся, чи не їде хтось справа;
— суворо дотримуюсь обмеження швидкості у зонах з 30 км/год;
— частина маршруту проходила через трасу, велодоріжки поруч не було. Знаючи, як німецьких водіїв надрочують на обгон велосипедистів, взагалі не було страшно їхати по вузькому крутому серпантині без узбіччя (тобто справа від дороги відразу іде провалля) зі швидкістю 15 км/год (під гору швидше не міг). Я взагалі не маю проблем виїжджати на дорогу, але раніше саме на таку дорогу я б не зважився.
Це, як ви бачите, типовий ровер для міста, передачі в нього тільки спереду, 8 штук, тому перемикати їх можна в довільній послідовності навіть коли ровер стоїть:
Дуже хороший замок, який блокує заднє колесо. Його навіть болгаркою розпиливши не так просто зняти. Ключ повинен бути в замку, коли ровер їде, а витягти його можна тільки після повного зачинення замка:
Цим же ключем можна витягнути акумулятор і віднести додому, щоб поставити вночі на зарядку. Зліва на кермі велосипедний комп’ютер. Він показує заряд акумулятора, дозволяє подивитися повний пробіг (на моєму ровері було 1200 км), а також параметри поїздки (їх треба попередньо занулити) — відстань, середня і максимальна швидкість. Ше в комп’ютері є кнопка для увімкнення фари, а також кнопка регулювання режиму допомоги, що перемикає між «high», «standard» і «eco»:
Допомога — це, власне, весь сенс цього електричного дива: тут немає двигуна, акумулятор лише допомагає вам крутити педалі, а тому для досягнення того самого ефекту треба прикладати менше зусиль.
Цю ж функцію виконують і передачі, тому важливо не садити акумулятор, обираючи правильну передачу. Це непросто спочатку, бо на звичайному велосипеді як: стає тяжко їхати — понижуєш передачу, крутиш педалі швидко, а ровер не їде — підвищуєш. З електробайком це не працює, треба дивитися на комп’ютер, який показує, скільки «газу» іде від акумулятора, і коригувати передачі відповідно.
Мені сказали, шо вистачить на 60-70 км. То правда, я проїхав 67 км і здав з одним кубіком на батареї, але я юзав екологічний режим з мінімумом допомоги акумулятора.
Плюси:
— не стомлюєшся, а їздив я по горах з солідними підйомами.
Мінуси:
— напевно, на хорошому гірському ровері я би теж не стомився. Велосипед цей абсолютно не підходить для гір, але гірських роверів з акумулятором я чомусь не бачив.
Висновки:
— хороша штука, щоб дати покататися вашій бабусі;
— ідеально підходить для алкотуризму;
— для їзди по ґрунтівках — непридатний абсолютно, ну але шо ви хотіли від міського ровера з відповідними шинами.
Іше цікаво, як уроки в автошколі впливають на їзду на ровері:
— у селах я зупиняюсь на кожному перехресті й дивлюся, чи не їде хтось справа;
— суворо дотримуюсь обмеження швидкості у зонах з 30 км/год;
— частина маршруту проходила через трасу, велодоріжки поруч не було. Знаючи, як німецьких водіїв надрочують на обгон велосипедистів, взагалі не було страшно їхати по вузькому крутому серпантині без узбіччя (тобто справа від дороги відразу іде провалля) зі швидкістю 15 км/год (під гору швидше не міг). Я взагалі не маю проблем виїжджати на дорогу, але раніше саме на таку дорогу я б не зважився.
