Японський порошковий чай «матча» (Matcha, 抹茶)

Передісторія: рік тому у Гонконзі я як любитель суші періодично ходив у японські їдальні, там вони дуже часто зустрічаються. І там був чай із зеленого порошка, який можна було пити нескінчену кількість. Порошок цей утворюється з дрібно перемеленого листя, він охуєнно розчиняється і не залишає ненависних чаїнок. І смакує добре, хоча я загалом зелений чай (навіть оригінальний китайський) не люблю.

Тому коли я нещодавно побачив у Марбурзі (Гесен) магазин з рекламою зеленого порошкового чаю, я відразу туди зайшов і вийшов з ось такою маленькою баночкою:


Ця баночка герметично запаяна, як консервна банка. Продавець сказав, шо коли я її відкрию і зніму верхнє покриття (ну, як на консервах), банку треба буде зберігати в холодильнику. Я спитав про термін зберігання, продавець сказав, шо рік. Усередині порошок:


Шо мене трохи дратує, це шо коли хтось в Європі продає японську кухню, він до неї додає японську інженерію. Якісь бамбукові палички, якісь мішалки, отака вся хуйня. На щастя, продавець побачив на моєму обличчі, шо я ніякими традиційними паличками користуватись не збираюсь, і подарував мені мірну ложку, яку треба заповнити для філіжанки чаю:


Я недарма сказав «філіжанки», бо матчу називають у Німеччині «чайним аналогом еспреса». Ну, я в принципі погоджуюсь з цим. Спершу я робив, як рекомендувалось, 80 мл, але це виявилось задохуя, смак (і післясмак) дуже сильний, тому мені вистачає 40 мл, як для еспреса:


Еспресо-машина тут використовується недарма: вода має бути температури 80-90 °С, тому кавовий автомат підходить для цього ідеально. Треба тільки не забути каву з нього вийняти :)

Наступний крок — перемішування. Взагалі японці використовують для цього дерев’яний мікровіник, а для варварів з Європи підійде міксер для молока за 5 єврів:


Жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж:


В результаті виходить стрьомна зелена жижа — це і є японський церемоніальний чай «матча»:


Цукор не забороняється, але варто спробувати, подобається чай із цукром чи без, смак принципово різний: одна ложечку цукру не робить чай солодким, вона його робить менш гірким і більш м’яким на смак. Ну і ше залежить від сорту, є кілька різновидів матчі, що відрізняються гіркістю.

Із матчі можна робити різноманітні суміші (не пробував) і лате (пробував). Міксером для молока (в це складно повірити) можна розмішати молоко, яке перетворюється в піну. Цю піну додаємо в чай:


Коротше, це був зовсім не той чай, шо я пив у Гонконзі, але зате відкрив для себе шось нове. Мінус чаю — дороге задоволення, особливо якщо захочеться пити таке щодня. З іншого боку, щодня його пити і не хочеться, це радше аби іноді себе порадувати. І ще я не впевнений, чи захочу купувати наступну баночку.