noddeat

У доповнення до мого старого посту про автоматизовані лінії метра в Нюрнберзі зняв відео потягу зовні:

Я би не зняв його, якби не той факт, що усі автоматичні метрополітени, які я бачив, від Копенгаґена і Мілана до Дубая і Ґуанчжоу, мають скляну стіну на станціях між потягом і пасажиром. Потяг при цьому під’жджає чітко до дверей у стіні, які відчиняються синхронно з дверями потягу. Так от, в Нюрнберзі, як бачите з цього відео, цієї стіни немає. Понадто, я пару разів підбігав до потягу так, щоб машиніст побачив мене і почекав, хоча ніякого машиніста немає.

Звичайно, в країнах з параноїдальним ставленням до безпеки таке розв’язання би не пройшло, хоча скляна стіна (як і велосипедний шолом, до речі) не робить подорож безпечною: у Шанхаї був випадок, коли людину затиснуло між стіною і потягом, після того в усіх китайських метрополітенах потяг чекає секунд 30 після зачинення дверей.

У Нюрнберзі же скляної стіни не з’явилося з практичних міркувань: під час апгрейду лінії U2 було вирішено, що метрополітен зачинятися не буде. Просто на колію встановили різні сенсори, потрібні для автоматичного потягу, і певний час по лінії їздили як автоматичні потяги, так і звичайні потяги з машиністами. Останні не мали змоги синхронно зупинятися біля скляних дверей, тому від стіни відмовились, встановили лише віртуальний «радіобар’єр», який зупиняє всі потяги на лінії, якщо пасажир перетинає віртуальну стіну на краю колії.

Іще цікава особливість нюрнберзьких потягів: спереду спеціальним ключем можна відчинити нутрощі, і тоді з’явиться пульт керування потягом, тоді ним можна їхати в ручному режимі, з машиністом: