![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Вюрцбурґ ІІ: замки
May. 29th, 2013 11:11 amНазва міста походить від німецького слова «würze» — трави, спеції, — і в Середньовіччі латиною називалося Herbipolis. Тоді ж містом і околицями правив князь-єпископ (Fürstbischop), який, як випливає з назви, суміщав світську посаду правителя Вюрцбурзького князівства і статус католицького єпископа. Іншими словами, жінки в мужика не було, і трахатися теж було йому заборонено, тому для того, що було на шо дрочити, князь-єпископ зафігачив у 704 році (без тисячі!) фортецю, названу Маріїнською (Festung Marienberg):
Вона знаходиться на вершині гори, яка вже є природним укріпленням, а до того аж три лінії мурів по всьому периметру — це вражає. Ось перший мур:
Далі футбольне поле — це лише простір до наступної лінії укріплень:
Далі дві інших стіни і сам замок:
В’їзд до території фортеці:
І, нарешті, внутрішня стіна — навколо замку, де мешкав, власне, князь-єпископ:
Дві внутрішні стіни:
З цього боку, де фортеця виходить на Майн, видно всі три мури:
Перехід між замком і іншими будівлями фортеці (зліва):
Князівський садок:
Під мурами фортеці вирощують виноград, як у Шафхаузені:
Ну а шо, треба ж Травеграду якось виправдати свою назву:
Регіон взагалі це нетиповий для Франконії: католицький і винний, тоді як решта Франконії лютеранська і пивна.
Крутий знак «місце для самогубства». На ньому написано, що стрибати можна з будь-якої стіни:
А ще тут вид на місто гарний, звісно:
Спускаємось донизу і йдемо до наступного замку — Вюрцбурзької Резиденції (Würzburger Residenz):
Її було збудовано у 1744 році: тодішньому принцу-єпископу стало сумно на горі, і він вирішив спуститися вниз до народу.
Тут колись спав Наполеон, коли прийшов завойовувати ці місця. Вюрцбурґ після того було секуляризовано, а в 1814 році він став частиною Баварії. Резиденцію внесли до списку Юнеска у 1981 році. Якщо ви потрапите сюди, рекомендую дочекатися провідника. Ну, тобто там все можна і самому подивитися, крім південного крила, яке тіки з провідником. Фоткати всередині не можна, ймовірно через дебілів, які не знають, як вимикається спалах.
Вона знаходиться на вершині гори, яка вже є природним укріпленням, а до того аж три лінії мурів по всьому периметру — це вражає. Ось перший мур:
Далі футбольне поле — це лише простір до наступної лінії укріплень:
Далі дві інших стіни і сам замок:
В’їзд до території фортеці:
І, нарешті, внутрішня стіна — навколо замку, де мешкав, власне, князь-єпископ:
Дві внутрішні стіни:
З цього боку, де фортеця виходить на Майн, видно всі три мури:
Перехід між замком і іншими будівлями фортеці (зліва):
Князівський садок:
Під мурами фортеці вирощують виноград, як у Шафхаузені:
Ну а шо, треба ж Травеграду якось виправдати свою назву:
Регіон взагалі це нетиповий для Франконії: католицький і винний, тоді як решта Франконії лютеранська і пивна.
Крутий знак «місце для самогубства». На ньому написано, що стрибати можна з будь-якої стіни:
А ще тут вид на місто гарний, звісно:
Спускаємось донизу і йдемо до наступного замку — Вюрцбурзької Резиденції (Würzburger Residenz):
Її було збудовано у 1744 році: тодішньому принцу-єпископу стало сумно на горі, і він вирішив спуститися вниз до народу.
Тут колись спав Наполеон, коли прийшов завойовувати ці місця. Вюрцбурґ після того було секуляризовано, а в 1814 році він став частиною Баварії. Резиденцію внесли до списку Юнеска у 1981 році. Якщо ви потрапите сюди, рекомендую дочекатися провідника. Ну, тобто там все можна і самому подивитися, крім південного крила, яке тіки з провідником. Фоткати всередині не можна, ймовірно через дебілів, які не знають, як вимикається спалах.
