Neuhaus an der Pegnitz (Нойхаус на Пеґніці)

Давненько я нічого не писав про місцеві атракції, виправляюся. Отже, Нойхаус на Пеґніці або, як зараз кажуть, «Нойхаус (Пеґніц)», то містечко (чи то пак, село), що знаходиться між Пеґніцем і Нюрнберґом:


А ще це містечко, в якого є своя броварня просто на вокзалі:




Адміністрація броварні:


І фонтан, на жаль, з нього, тече не пиво:


Ну а так, типове маленьке містечко, звісно:






Великдень минув, а писанки лишилися:


Сільмаг:


Вокзал. Абсолютна більшість вокзалів у маленьких містах Баварії зачинені:


На дверях написано «зачинено через вандалізм» і внизу пруф:


Раніше на вокзалі були як мінімум каси, тепер на платформах поставили автомати, а тримати співробітників на вокзалі стало непотрібно. Але в Норвегії все так само, але зали очікування, тим не менш, відчинені, і вандалізму немає. Нонсенс.

Нойхаус є кінцевою станцією нюрнберзького S-Bahn-а:


Заправки для дизелів:


У містечку є замок Вельденштайн, 1269 рік:


Власне, саме він називався Новим будинком (novum castrum) і дав назву місту Нойхаус.

Про «бюджет» подорожей

У одному з минулих постів мені задали питання, на яке я не зміг відповісти, бо в самому питанні містилося припущення, яке є хибним. Ну там, якщо тебе питають: «Ти вже посадив картоплю?», то в самому питанні містяться аж два припущення:
— що в мене є ділянка землі, на якій можна посадити картоплю,,
— що я на цій ділянці саджу картоплю.
Оскільки жодне з цих припущень не є слушним, то питання позбавлене сенсу, і я на нього відповісти не можу.

Отже, мене спитали, який бюджет подорожі, закладаючи, що я беру і планую якийсь бюджет, записую витрати в нотатник і тп. Нічого з цього не має місця, в моїх подорожах відсутнє таке поняття як «бюджет». Взагалі, бюджет придумали для контролю витрати коштів, якщо їх витрачає не той, кому вони належать. У мого дослідження є, наприклад, бюджет. Я його сам і створював, а потім це проходило зовнішній аудит, і організація, що виділяє кошти, його підрихтувала. В цьому бюджеті є службові подорожі і прописана максимальна сума на три роки. Більше, ніж там є, я витратити не маю права. Однак, і цю суму я витратити не можу так, як мені хочеться, бо додатково є ще Bayerisches Gesetz über die Reisekostenvergütung der Beamten und Richter, скорочено Bayerisches Reisekostengesetz (Баварський закон про кошти подорожі), який регулює, скільки чого я можу витратити під час службової подорожі. За власний автомобіль, наприклад, платять 30 центів за кілометр (в це входить амортизаці і паливо), за потяг — квитки першого або другого класу, за літак — тільки економічний клас. А от за готель ніякого ліміту немає, його кошт обмежений власною жадібністю і ризиком потрапити на головну сторінку «Зюддойче Цайтунґ» під заголовком «Мудак року». Так от, тут потрібен бюджет, бо є замовник, який хоче, щоб була виконана робота, і він хоче зекономити кошти і здійснювати їх аудит.

У подорожах же приватних я витрачаю свої власні гроші, і ні перед ким, крім себе, не звітуюся. Єдине, за чим я маю слідкувати, це щоб цих грошей вистачило до кінця поїздки, ну і потім дожити до зарплати. Так от, складання бюджету і гра в project management не допомагають вирішити цю задачу. Простий приклад: у вас є, припустимо, 400 єврів. 200 ви берете з собою, 200 лишаються на картці. Прилітаєте ви в якусь умовну Венецію, і в центрі міста у вас вихоплюють гаманець. Ви залишаєтесь без двохсот єврів, тобто без половини ваших усіх грошей. Засмучені, ви пробуєте шось купити карткою, а служба безпеки вашого банку її блокує. Лишається тільки банкомат. Ви засовуєте туди картку, банкомат її заковтує і не віддає. Ви залишаєтесь без усіх грошей, до відльоту назад іще два тижні, вам треба за щось їсти, їздити і ночувати. Ваші дії?

На цьому простому прикладі ми бачимо, що планування бюджету до пизди і ніяк не допомагає безпечно здійснити подорож. Тому, бюджету подорожі в мене немає, в мене є певні інструменти, які дозволяють мені підтримувати фінансову стабільність протягом усієї подорожі, а також можливі алгоритми дій на випадок критичної ситуації.