Музей промислової культури (Museum Industriekultur)

З чим асоціюється Нюрнберґ у світі? З сосисками, пивом і трибуналом над нацистами. Поціновувачі ще можуть згадати Альбрехта Дюрера. Однак Нюрнберґ — це в першу чергу локомотив німецької індустріалізації, саме тут в 1835 році з’явилася перша в країні залізнична лінія «Нюрнберґ—Фюрт», а в 1846 році тут збудували 170-кілометровий канал між Майном і Дунаєм.

У 20 столітті тут з’явилися Siemens&Halske, MAN, AEG, Grundig, а у кінці 80-х студент Ерлянґенсько-Нюрнберзького університету написав дисер зі стиснення аудіофайлів, що потім у співпраці з Інститутом Фраунгофера в Ерлянґені призвело до появи першої версії формату mp3. У 1992 році з’явилася компанія Software- und System-Entwicklung (SuSE), яка продавала Slackware на дискетах і перекладала його німецькою. У 1996 році вони випустили свій власний дистрибутив, який нині займає шосте місце за популярністю згідно з Distrowatch, хоч це уже далеко не нюрнберзький дистрибутив.

Тому, було б дивно, якби в Нюрнберзі не було аналогу Німецького музею. Він називається Музеєм промислової культури, хоч я б назвав його інакше:


Не буду дублювати експонати з інших музеїв, покажу те, чого я там не бачив. Дерев’яні велосипеди, аааа!


Ще одна хороша ілюстрація того, що ідея не варта гівна на туалетному папері, бо її треба реалізувати:


Мене тут просвітили, що височезне заднє колесо, швидше за все, було першою спробою полегшити їзду, типу як зараз це роблять передачі:


Триколісник з ґумою, 1890 рік:


І сучасний шосейник якогось рекордсмена:


Ідемо далі:


Оскільки все, що пов’язане із залізницею, знаходиться у окремому музеї, тут можна побачити лише шматок оригінальної колії 1835 року:




Трансформаторна будка всередині, ухти:


Основна ж експозиція — це відтворення побуту в часи індустріалізації. Наприклад, школа:


Дрібниця, але дошку з кількома шарами, які рухаються, я вперше побачив у 2006 році в Нідерландах:


Гастроном:


Хата робітника:




Стоматологічний кабінет 70-х років:


«Бормашина» — це німецьке слово, хто б міг подумати, саме так називаються зображені на цій світлині апарати (Bohrmaschine). Зараз їх називають «вінкельштюк»-ами.

Автомобільна експозиція аж ніяк не намагається конкурувати з автомобільними музеями, тому тут показують певні ексклюзивні експонати. Наприклад, BMW 600 50-х років:


У вікіпедії є фотка з відчиненими дверима:


Я думаю, що в цьому столітті хтось обов’язково реанімує цю знахідку і буде продавати як «дизайнерський автомобіль» :)

В автомобільній індустрії мене цікавить, чому ніхто не випускає автівки такого кольору:


Навіть у Штатах не випускають, хоча там голий метал часто можна побачити на громадському транспорті, літаки навіть так фарбують. Тобто, не фарбують.

Що тут ще є? Інтерфейси всякі, наприклад. Ось якийсь пульт керування станком Зіменса:


Інтерфейс підтанції Нюрнберґа, не знаю, який це рік:


АТС:


Ну і багато comsumer, так би мовити, goods. Наприклад, друкарська машинка:


Я надрукував там якісь матюки:


І мені не склало труду це зробити, адже нинішня клавіатура з тих часів не змінилася. Люблю таке backward compatibility. Іншим дивовижним фактом було те, що ця машинка працює. А от комп’ютери вже ні:


Який шанс того, що років через 50 наші нащадки зможуть потикати пальцем у екран нинішнього андроїдофона? Так виглядав еплівський комп у 80-х роках:


Прабатько планшета — ютюб, програвач підкастів і mp3-плеєр в одному пристрої:


Або ще так:


Пральна машина AEG:


Підсумовуючи, ну, звісно, тут набагато менше експонатів, ніж у Мюнхені, але в мюнхенському музеї все відсортоване за видом техніки: тут автомобілі, там турбіни електростанцій, там телефони тощо. Тут є все-таки спроби показати побут людей в комплексі, хоч хотілося б більшого, чогось на кшалт моделі міста того часу з усіма експонатами. Тут є спроба це зробити, але реалізовано лише частково.

Поза тим, я б назвав це Історичним музеєм, яким він і є. Але «історія» в нас чомусь вважається гуманітарною наукою (ну, тобто вона є гуманітарною наукою, але часто зводиться до того, скільки разів перднув Людовик хуйнадцятий), а тому в тих музеях, які називаються історичними, телефоннних підстанцій і трансформаторних будок нема. А шкода.

Інші технічні музеї:
Deutsches Museum в Мюнхені — Лувр техніки
Залізничний музей в Нюрнберзі
Фьольклінґенська гута в Заарланді
Deutsches Museum Verkehrszentrum (Центр транспорту): автівки та велосипеди, залізничний транспорт

BahnCard: річний досвід користування

Минув рік користування карткою BahnCard 25, Дойчебан надіслав нову банкартку, вона змінила колір на зелений, а на голограмі написано «100% ökostrom» (екологічний струм):


Що це за ( хуйня? )