Неаполь IІ: транспорт

«Be forewarned: Traffic in Naples may be extremely heavy, just to compare: very similiar to New York's. Traffic around the train station is nuts. Before attempting to cross the street, observe the locals. The idea is to spot a gap in the traffic and start across and hopefully people will stop», — wikitravel про Неаполь (правда, в принципі)

Я вже був на Сицилії, тому здивувати чи шокувати мене було складно. Ось автомат для купівлі квитків:


На зупинку під’їжджає аж два покоління трамваїв:


Нам треба в цей:


Водій квитків не продає, як виявилось. Якийсь мужик, що сидів навпроти, мовчки дістає два квитки і продає їх нам. Райдер намагається засунути квитки в компостер, але, як кажуть на островах, to no avail. Одна з пасажирок каже нам українською мовою, що компостери, на жаль, не працюють. А якби навіть працювали, їх все одно забули перевести на літній час, тому квитки б і так були недійсні. Однак, на цей випадок у квитку передбачені поля, в які треба ручкою вписувати час і номер компостера (!) Квиток при цьому діє півтори години без обмежень на вид транспорту, контролерів майже немає.

Автобусна зупинка. Розкладу на ній немає, але пропонують залайкати на Фейсбуку:


На тролейбусі не катався, лиш зафіксував його наявність:


На метрі теж не катався. Зате проїхався приміською електричкою Circumvesuviana (італ. навколо Везувія), ось так виглядає її вокзал:


Квитки продаються в старих добрих касах, вхід за турнікетами, контролерів нема, вокзал тупиковий:


Електричка нового покоління:


Таких, однак, мало. Ми їхали такою:




Усередині. Незважаючи на вік, електричка одновагонна:


Електричка їде повільно, але невідворотно.

Байройтські записки

У нас в місті є естонський паб під вивіскою «Irish pub». Якщо назвати пароль, з-під бару витягнуть священну пляшку і наллють з неї лікеру «Vana Tallinn». А ще там немає розливного темного пива, щоб не робити конкуренцію ґінесу, але всі і так п’ють місцевий хеллєс або вайцен. Сподіваюсь, головний офіс в Дубліні про це ніколи не дізнається.

Коли грає FC Bayern, всі бари Байройта нагадують маршрутку «Івано-Франківськ—Коломия». Ну тіки в кожного в руці пиво. Навіть не знаю, в який момент я почав дивитися футбол. Ну, я і досі ненавиджу кримінальних фанатів, попил бабла і скорумпований картель УЄФА-ФІФА, ну але я знаю католиків, які ненавидять Ватикан і високих попів. Це не заважає їм бути католиками і ходити в костьол, чим я гірше?

Мій друг ходить на німецьку з універськими студентами. Викладач дає їм тексти репера Бушідо. Ну як вам сказати, це приблизно як якби в університеті Санкт-Петербургу на російській для іноземців розбирали б тексти «Ленинграда».

А я ходжу в фольксхохшулє, це типу як вечірня школа для дорослих, викладає нам пані, яка є викладачкою німецької для дітей у школі. Ми вивчаємо казки і віршики Шіллера.

Після чотирьох пив шперехельні скілзи покращуються, а ферштехельні скілзи — ні. Баварський акцент, саме південнобаварський, рррулить (ну ви зрозуміли, пррро шо я). Можливо, коли я підросту, я зможу його більш-менш правильно відтворювати.

Бухати зі студентами дуже тяжко, вони п’ють пиво, як компот і тусять всю ніч, а я вже старий для цього, і о першій хочеться тільки спати. З іншого боку, це поки шо єдиний для мене спосіб не замкнутися в англо-польсько-російсько-мовному ґетто, тому іноді доводиться жертвувати печінкою.

Ми переїжджаємо, і я більше не буду працювати на селі, а ще нарешті побуваю в університетській їдальні. Правда, всі знайомі кажуть, шо радіти з цього приводу не варто.

Побував у кімнаті №600, у Нюрнберзі нарешті. Враження є.