Транспорт у Ґуанчжоу

Із надземного транспорту слід виділити тролейбуси з футуристичною пикою:




Про таксі я якось забув розповісти, а між іншим система тут унікальна. Є зелені таксі — вони мають ліцензію лише на певний район, тобто це локальні таксі:


А є червоні, вони їздять по всьому місту, але трохи дорожчі, ніж зелені:


Ліцензію на червоне таксі отримати важче, тому водії зелених таксі зазвичай гірше знають місто або не знають його зовсім, або вони можуть спершу погодитись взяти пасажира, а потім його висадити на межі району, бо далі не мають права їхати. Таким чином, зеленим таксі є сенс користуватися лише, якщо ти точно знаєш, що воно зможе доїхати куди треба. У Шенжені така ж система.

Звісно, у Ґуанчжоу ще є метро:




Чому в нього такий дивний логотип, не схожий на жоден інший логотип метра у Китаї, не знаю:




Система абсолютно така сама, як у Шенжені, тому зупинюсь на різниці. Отже, лампочки. По лампочках їздить така змійка, яка показує, в яких бік їде потяг:


Станції, які проїхали, позначено червоним:


На виході з метра тривимірна фотка навколишнього пейзажу. Чесно кажучи, не дуже допомагає, бо пейзаж одноманітний:


Ґуанчжоу також виділився списком того, шо заборонено: в метрополітен не можна заходити з повітряною кулькою:


Іще одна особливість — підземна лінія монорейки, яка інтеґрована з метром, але потребує окремої оплати у 2 RMB:


Станція виглядає так само, як станція інших ліній метра:


Лише через скло видно, що це не метро:


Потяг монорейки:


Ця лінія є «експериментальною»: ну тобто вона автоматична, але у потязі є представники транспортної компанії, які дивляться у вікно... ну, не знаю з якою метою.



5. Ґуанчжоу: місто

4. Шенжень:
А.) Про візи на Китайщині, кордон з Гонконгом
Б.) Метро, деталі, OCT та монорейка
В.) Старе місто Сінань, сучасне місто

3. Макау: деталі, місто

2. Гонконг
А.) Центр: Вступ, центр, парки, Мон Кок
Б.) Транспорт: надземний транспорт і деталі, метро ч. 1, метро ч. 2
В.) Нові Території: острів Лантау, природа і залишки рибацьких сіл

1. Сполучені Штати Америки та Рейк’явік

Швидка залізниця у Китаї: лінія Шенжень—Ґуанчжоу

Інвестиції у залізничну інфраструктуру у Китаї вражають. Вже зараз Китай має найдовшу мережу швидкої залізниці у світі, лінія з операційною швидкістю 300 км/год Бейджінг—Шанхай сягає 1300 км, потяг долає її за заледве 5 годин. Взагалі, з поправкою на розмір країни, це все дуже схоже на Іспанію: такі ж нові просторі вокзали, нові швидкі лінії із зоопарком потягів усіх виробників, і разом з тим слабо розвинений транспорт поза великими містами. Поки шо.

З невеликою різницею: китайці не просто замовили потяги у Зіменса, Альстома і Бомбардьє, вони купили технологію його виробництва, і значну частину роблять самі, імпортуючи з Європи лише деякі компоненти. Ось, наприклад, CRH3 — клон Siemens Velaro (він же ICE3), дещо достосований до місцевої залізниці:




Ним я їздив від Шенженя до Ґуанчжоу, максимальна операційна швидкість у потягу 380 км/год, але, як і в Німеччині, з міркувань економії він їде 300, пікова швидкість була 307:




Салон тіки трохи інший:


Говорячи про залізницю, не можна не сказати про вокзали:


Простору тут як у аеропорті, а людей мало: цей вокзал відкрили спеціально для швидких потягів і для розвантаження основного вокзалу:


На вході — рентґен і металошукач, це стандарт для Китаю:


Зала очікування, тут же дають пляшку води кожному пасажиру:


Квитки продають лише за паспортом, причому автомати вміють читати лише китайські посвідчення, тому іноземець може купити квиток лише у традиційній касі з неангломовним співробітником(-цею). Не знаю, який в цьому сенс, контроль квитків усе одно автоматичний:


Іще один ідіотизм: на колію чомусь пускають лише безпосередньо перед відправленням потягу, це створює черги на турнікетах:


Як і в Іспанії, колії знаходяться під вокзалом:


А це вже Ґуанчжоу:






Про ціни: проїзд доволі дорогий у т.ч. в порівнянні з літаками, тому залізниця загалом не вбила тут внутрішнє сполучення. Багато людей теж скаржаться на скасування нічних потягів, які були для них фінансово доступніші. Я заплатив заледве 80 юанів за 150 км, шо є за європейськими мірками дуже дешево, однак то ніби була якась акція, зазвичай такий потяг є дорожчик.

Інша проблема це те, що вокзали знаходяться загалом далекувато від центру міста. Мені тре було півгодини їхати на вокзал Шенжень Бей (Північний), потім 40 хвилин до Ґуанчжоу Нан (Південний), і ще годину (!) на метрополітені до його центру міста.


5. Ґуанчжоу: місто, транспорт

4. Шенжень:
А.) Про візи на Китайщині, кордон з Гонконгом
Б.) Метро, деталі, OCT та монорейка
В.) Старе місто Сінань, сучасне місто

3. Макау: деталі, місто

2. Гонконг
А.) Центр: Вступ, центр, парки, Мон Кок
Б.) Транспорт: надземний транспорт і деталі, метро ч. 1, метро ч. 2
В.) Нові Території: острів Лантау, природа і залишки рибацьких сіл

1. Сполучені Штати Америки та Рейк’явік