![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Гонконг І: вступ
Mar. 7th, 2013 11:11 amНавіть не знаю, з чого почати. Спеціальний Адміністративний Регіон Китайської Народної Республіки Гонконг або просто САР Гонконг (Hong Kong SAR, 香港 — кантонською вимовляється Хьонкон, мандаринською Сянкон) знаходиться між дельтою Перлинної ріки та Південнокитайським морем:
На півночі він межує з провінцією КНР Ґуандонг, а саме з містом Шенжень, з яким він утворює єдину агломерацію:
Не хочу вас, з одного боку, зайобувати історичними нарисами, з іншого, без цього світлини, які я вам покажу, неможливо буде «правильно» сприймати. Отож, Гонконг складається з континентальної частини і островів, з них два найбільших називаються Лантау (№1, зліва) та Гонконг(№15—18, внизу). Гонконг САР, власне, названий на честь однойменного острова:
Початково, в 1842 британці володіли лише цим островом, який відійшов їм після Першої опіумної війни. У 1860 році китайці програли ще одну війну, внаслідок якої до складу Гонконга увійшов півострів Ковлун. У 1898 році китайці з британцями підписали конвенцію, згідно з якою Гонконг здававля у оренду на 99 років, тобто до 1997 р. Тоді ж його територія збільшилися до нинішніх розмірів, зокрема Гонконг отримав острів Лантау та північ континенту, ці райони тепер називаються Новими Територіями.
Під час Другої Світової Гонконг окупували японці. Після Другої Світової сюди почали зйобуватися китайці, незадоволені покращенням життя у новоповсталій КНР. У 80-х Ден Сяопін створив на кордоні з Гонконгом першу вільну економічну зону для експериментів з ринковою економікою. Ця економічна зона нині відома як місто Шенжень — столиця китайської електроніки. Під час масивної індустріалізації в КНР Гонконг був посередником у імпорті китайської продукції в країни Заходу, при цьому сам він пережив деіндустріалізацію, більшість заводів було перенесено з Гонконга в Китай.
Незадовго до завершення угоди оренди, у 1984 році, Британія і КНР підписали угоду, згідно з якої Гонконг перейде Китаю в 1997 році, але залишиться від нього незалежним протягом найближчих 50 років. Загалом, після 1997 року нічого принципово тут не змінилося: просто замість британських солдатів прийшли китайські, натомість в Гонконзі лишилось англійське право, лівосторонній рух, домен .hk, свої власні долари і візовий режим. А, ще тут ніби як є демократія (можна трошки попротестувати і ходить на вибори мудаків), немає Великого китайського фаєрвола і прописки. Понадто, громадянам КНР потрібна віза, щоб сюди потрапити, а громадянам України — ні.
Словом, Гонконг — це не Китай, це загалом окрема країна з неповним суверенітетом. Гонконг у цьому плані дуже схожий на Ґібралтар, тіки на останньому живуть британці, і його віддавати ніхто не збирається.
Інша спільна риса з Ґібралтаром — це незаселеність більшості території (70% землі у Гонконзі — це ліси та гори, на хвилиночку) і величезна густина населення там, де люди мешкають. З невеличкою різницею: в Ґібралтарі лише 30 тисяч населення на 7 квадратних кілометрах, натомість в Гонконзі 7 мільйонів на 1000 кв. км. Більша густина населення лише в Макау (ще одна європейська колонія в Китаї), Сингапурі та Монако, однак статистика та не враховує відсутність у цих трьох лісів і гір, тому насправді густина населення у міській частині Гонконга найбільша в світі, і це було те, від чого я реально охуїв. На хвилиночку, густина населення північної частини острову Гонконг та південної частини Ковлуна — 35 тисяч на квадратний кілометр. Якби у Китаю була б така ж густина населення, як у Гонконзі, його б населення було 62 мільярди!
Тому, вас не здивує, що у Гонконзі є найбільше в світі будівель висотою понад 100 м, а саме 2354 (у Нью-Йорку — 794, у Токіо 556, у Дубаї 403). Таким чином, Гонконг є найбільш вертикальним містом у світі. Ну тобто в Дубаї хмарочоси набагато вищі, але їх і набагато менше є.
Добре це чи погано? І чому саме Гонконг? Про це — в наступних постах, а зараз пропоную вам охуїти від густини населення:
Ця світлина зроблена з 37 поверху одного з будинків у районі Козвей Бей (Causeway Bay), однак, якщо сісти на фунікулер і піднятися на найвищу точку на острові, видно, наскільки хмарочосна забудова невелика:
Фокус в тому, що обмежуючи кількість землі для забудови, уряд штучно підвищує вартість її оренди, а заразом і зменшує територію, для якої тре підтримувати міську інфраструктуру. Це дозволяє уряду робити вигляд, шо тут низькі податки порівняно з цими вашими Скандинавіями, адже оренда — це не податок, ха-ха-ха!
Внаслідок такої політики місто і почало зростати вгору, що робить його в певному сенсі унікальним.
Попередні дописи:
Сполучені Штати Америки
На півночі він межує з провінцією КНР Ґуандонг, а саме з містом Шенжень, з яким він утворює єдину агломерацію:
Не хочу вас, з одного боку, зайобувати історичними нарисами, з іншого, без цього світлини, які я вам покажу, неможливо буде «правильно» сприймати. Отож, Гонконг складається з континентальної частини і островів, з них два найбільших називаються Лантау (№1, зліва) та Гонконг(№15—18, внизу). Гонконг САР, власне, названий на честь однойменного острова:
Початково, в 1842 британці володіли лише цим островом, який відійшов їм після Першої опіумної війни. У 1860 році китайці програли ще одну війну, внаслідок якої до складу Гонконга увійшов півострів Ковлун. У 1898 році китайці з британцями підписали конвенцію, згідно з якою Гонконг здававля у оренду на 99 років, тобто до 1997 р. Тоді ж його територія збільшилися до нинішніх розмірів, зокрема Гонконг отримав острів Лантау та північ континенту, ці райони тепер називаються Новими Територіями.
Під час Другої Світової Гонконг окупували японці. Після Другої Світової сюди почали зйобуватися китайці, незадоволені покращенням життя у новоповсталій КНР. У 80-х Ден Сяопін створив на кордоні з Гонконгом першу вільну економічну зону для експериментів з ринковою економікою. Ця економічна зона нині відома як місто Шенжень — столиця китайської електроніки. Під час масивної індустріалізації в КНР Гонконг був посередником у імпорті китайської продукції в країни Заходу, при цьому сам він пережив деіндустріалізацію, більшість заводів було перенесено з Гонконга в Китай.
Незадовго до завершення угоди оренди, у 1984 році, Британія і КНР підписали угоду, згідно з якої Гонконг перейде Китаю в 1997 році, але залишиться від нього незалежним протягом найближчих 50 років. Загалом, після 1997 року нічого принципово тут не змінилося: просто замість британських солдатів прийшли китайські, натомість в Гонконзі лишилось англійське право, лівосторонній рух, домен .hk, свої власні долари і візовий режим. А, ще тут ніби як є демократія (можна трошки попротестувати і ходить на вибори мудаків), немає Великого китайського фаєрвола і прописки. Понадто, громадянам КНР потрібна віза, щоб сюди потрапити, а громадянам України — ні.
Словом, Гонконг — це не Китай, це загалом окрема країна з неповним суверенітетом. Гонконг у цьому плані дуже схожий на Ґібралтар, тіки на останньому живуть британці, і його віддавати ніхто не збирається.
Інша спільна риса з Ґібралтаром — це незаселеність більшості території (70% землі у Гонконзі — це ліси та гори, на хвилиночку) і величезна густина населення там, де люди мешкають. З невеличкою різницею: в Ґібралтарі лише 30 тисяч населення на 7 квадратних кілометрах, натомість в Гонконзі 7 мільйонів на 1000 кв. км. Більша густина населення лише в Макау (ще одна європейська колонія в Китаї), Сингапурі та Монако, однак статистика та не враховує відсутність у цих трьох лісів і гір, тому насправді густина населення у міській частині Гонконга найбільша в світі, і це було те, від чого я реально охуїв. На хвилиночку, густина населення північної частини острову Гонконг та південної частини Ковлуна — 35 тисяч на квадратний кілометр. Якби у Китаю була б така ж густина населення, як у Гонконзі, його б населення було 62 мільярди!
Тому, вас не здивує, що у Гонконзі є найбільше в світі будівель висотою понад 100 м, а саме 2354 (у Нью-Йорку — 794, у Токіо 556, у Дубаї 403). Таким чином, Гонконг є найбільш вертикальним містом у світі. Ну тобто в Дубаї хмарочоси набагато вищі, але їх і набагато менше є.
Добре це чи погано? І чому саме Гонконг? Про це — в наступних постах, а зараз пропоную вам охуїти від густини населення:
Ця світлина зроблена з 37 поверху одного з будинків у районі Козвей Бей (Causeway Bay), однак, якщо сісти на фунікулер і піднятися на найвищу точку на острові, видно, наскільки хмарочосна забудова невелика:
Фокус в тому, що обмежуючи кількість землі для забудови, уряд штучно підвищує вартість її оренди, а заразом і зменшує територію, для якої тре підтримувати міську інфраструктуру. Це дозволяє уряду робити вигляд, шо тут низькі податки порівняно з цими вашими Скандинавіями, адже оренда — це не податок, ха-ха-ха!
Внаслідок такої політики місто і почало зростати вгору, що робить його в певному сенсі унікальним.
Попередні дописи:
Сполучені Штати Америки
