![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Що мене найбільше вразило в США? — питає народ. Розетки, туалети і крани. Про розетки і вимикачі розповісти нема шо, крім того, шо там тече 110 вольтів, і вони стандартизовані:
Якщо юзати перехідник, то європейська техніка загалом працює. А от американські прилади згорять, якщо їх вставити в наші розетки (крім універсальних блоків живлення, на яких є емблема «СЄ», в лептопах зазвичай такі).
Чомусь дуже популярний саме такий вимикач:
Туалети. Вони безкоштовні скрізь, проблем з доступом немає:
Пісуари. Змиваються ось таким важелем:
У Ґранд Каньйоні туалет чомусь для ліліпутів:
Виявляється, блять, в США існував Комітет за припинення оплати за туалет. Якби такий комітет існував зараз, його членів назвали б «соціалістами», а інтернет вибухав би від постів про демонополізацію ринку послуг з транспортування людського гімна від дупи до каналізації. Але, це було не зараз, а в 70-х, тому в 1973 році Чікаґо став першим містом, що заборонило оплату за туалет. З часом таку заборону впровадили інша міста і штати, і зараз платних туалетів майже немає.
Стандартний американський унітаз має набагато більше води, ніж європейський. Точніше, у нас би це назвали «унітаз забився»:
Коли среш в такий туалет, гімняшка хлюпається в воду і плаває там, поступово розмокаючи. Коли натискаєш на злив, вода разом з сечею і гімном засмоктується, а потім унітаз заливається свіжою водою. Система незвична, до плюсів можна віднести відсутність необхідності користуватися йоршиком, бо слідів від гімна на унітазі не лишається.
Душ. Не знаю, чи це тільки в готелях, але душ завжди стаціонарний, вбудований в стіну. Я такий не люблю:
Якщо вам чомусь захочеться посміятися з інтелекту американців, увімкніть цей душ:
Ось я крутив крани в різні боки, але вдалося увімкнути лише кран, а не душ:
Якщо ви здогадається, як увімкнути цей душ, наступний challenge — це увімкнути гарячу воду. Це ніхуя не стандартизований дизайн крану для душа, в кожному місці з інтерфейсом доводилось розбиратися знову. Власне, я ніде не бачив у світі такого різноманіття кранів, як у США:
Щоб життя не здавалось малиною, один із цих кранів вмикається за годинниковою стрілкою, а інший проти.
Готелі і мотелі
Найбільш дешеві готелі в США — це славнозвісні мотелі, що знаходяться на з’їздах з автобанів або просто біля траси, якщо це локальна дорога. Це з’єдані між собою одноповерхові будиночки-номери, біля кожного з яких є стоянка для вашої автівки. Жральні чи іншого public space-у там немає.
Розмову про вільний номер у США прийнято починати з кредитки і паспорта, якщо заброньовано через онлайнові системи, треба ще й та картка, на яку здійснено бронювання. Prepaid у більшості випадків, але не завжди.
Сніданок дуже рідко входить у вартість, інтернет 50/50, загалом правило таке ж, як і для Європи: чим пафосніше місце і чим дорожчий готель, тим більше додаткових оплат. У готелів для простих людей зазвичай все ок і кавоварка в номері.
Ось так ввічливо просять не пиздити подушки:
Їжа
З одного боку, континентальний сніданок — це усталений вираз у англійській мові, як антонім до англійського, острівного сніданку. З іншого трохи смішно звучить це словосполучення на американському континенті.
Майже завжди у ресторації подають воду з лимоном і льодом. Похуй, яка погода за вікном, –5, сніг і вітер, все одно спершу принесуть холодну воду з льодом.
Найкраща американська їжа — це мексиканська. Із чисто американської їжі їсти можна бургери, вони тут охуєнні й не мають нічого спільного із гамбурґерами в Європі (ну крім відомого закладу в Гамбурзі — там бургери саме в американському стилі), зокрема тих з фастфудів.
Їдальні для православних тут називаються дайнерами (diner), такі є в кожному селі, там зазвичай дешево і сердито. Порції кінського розміру, можна реально їсти один раз на день. Те, шо вони називають «аппетайзером», для мене це основна страва, яку я ледве подужав. У мексиканців ще гірше: вони спершу приносять свої охуєнні чіпси з соусом, які поповнюються безлімітно і безкоштовно, а потім вже основні страви. А чіпсів ти вже, блять, нахавався.
Все, що стосується рідини, теж поповнюється в нескінченість без додаткової оплати, зокрема це стосується чаю і кави.
По грошах, ну мені після Німеччини воно все дешево здається, навіть Мангетен. Якщо ходити в православні непафосні місця, то не збанкрутуєте.
Бухло на території резервації навахо заборонено, до речі, тому випити можна лише безалкогольне пиво. Не тому, шо в них шаріат, а бо немає у індіанців імунітету, і вони швидко стають алкоголіками. В усіх інших місцях можуть спитати айді, бо наливають лише з 21 року, і це енфорситься. Утім, для мене є загадкою, як американці бухають, якщо скрізь можна переміщуватися лише на автівці.
Чайові. Свою думку про чайові я висловлював колись. Ну, тут це все зовсім інакше організовано, тому це називається не чайові, а «оплата за обслуговування». В деяких місцях, переважно на східному узбережжі, цю оплату автоматично включають у рахунок (18%), у деяких включають лише для великих компаній, а в більшості випадків цю оплату треба здійснювати вручну, для чого на всіх чеках є відповідне поле «Tip» та «Total». Незважаючи на те, що картки приймають скрізь, а працівнику в принципі похуй, кругла сума чи ні, я за німецькою звичкою в Total вписував округлену суму, а потім мучався, вираховуючи, скіки ж це має бути чайових.
Люди
Люди такі, як і скрізь: у великих містах вони злі, на півдні, в маленьких містечках дуже привітні. Найліпші люди в селах. Є доволі поширений міф про високий темп життя у мегаполісах. Насправді нічого подібного не існує: просто коли витрачаєш купу часу на банальний доїзд з однієї точки міста в іншу, ти прискорюєшся автоматично, шоб хоч якось це компенсувати. Темп життя від цього не зростає.
Американську англійську я розумію набагато ліпше, ніж британську або, Боже збав, австралійську (утім, з останньою вже легше).
З криміналом якось не стикався: усі місця, які ми проїжджали, були безпечні. Утім, у автівці двері пасажира не відчинялися від електронного ключа, тре було щоразу відчиняти двері водія і натискати всередині кнопку, типу для безпеки. Це дратує.
Корисні поради
Ну, якщо підсумувати цю поїздку, то я б сюди ще повернувся: тут дуже багато крутої природи. Загалом, Штати доволі добрі в плані співвідношення дикості (в смислі wilderness) і якоїсь передбачуваності: якщо трапиться якась біда, добрі люди допоможуть, і на мєнтів можна покластися в принципі. Один раз тіки виїбали нам мозок у Бейкерсфілді в південній Каліфорнії: була у них там вночі, блять, «акція з перевірки водійських посвідчень», WTF?? Ну, але то дрібниці, перевірили посвідчення, виїбали мозок і відпустили.
Дуже раджу дивитися прогноз погоди: як ви могли помітити з фоток, погода тут дуже неочікувано різна, можуть бути екстремальні температури, а ще всяка хуйня типу торнадо і ураганів. Європа в цьому плані стабільніша, а тут треба вважати. Корисно, їдучи до якогось національного парку, зайти на nps.gov і почитати Alerts для вашого парку: там є корисна інфа, а ще телефон, на який можна зателефонувати й уточнити про погоду, про те, які дороги перекрито тощо.
А, ще, більшість національних парків після заходу сонця зачиняється. Прямо шлагбауми опускають на дороги, шо хуй виїдеш, тому треба вважати. Ґранд Каньйон цілодобовий, Долина Смерті теж, решту варто подивитися перед поїздкою, щоб не застрягнути там до ранку.
Оренда автівки для нерезидентів США суттєво дешевша, ніж для резидентів, а ще нерезидентам автоматично включають в ціну каско (Loss Damage Waver), тоді як для резидентів це коштує окремих грошей. Крім того, ціни суттєво відрізняються при оренді на летовищі і в місті. Ну, в Європі то теж є оплата за комфорт оренди на летовищі, але в Штатах різниця була баксів так у 500. Із позитивного: а) бензин продали мені за нормальною ціною, тому машину повернув з пустим баком, не турбуючись про те, де її, блять, заправити, бо в Європі за це беруть потрійну ціну; б) на картці нічого не блокують під час оренди.
Статистика і всі дописи про США
Всього за два тижні наїздили близько 6400 км, з них 370 км залізницею, 2800 км літаком і 3230 км автівкою, не рахуючи поїздок місцевим громадським транспортом та пішки.
Початковий план був... Емм, ну початкового плану не було, хотілося відвідати обидва узбережжя, Ель Пасо/Хуарез, і якісь гарні гори в Юті-Колорадо-Арізоні. Машину хотів початково брати у Вашинґтоні й хуярити нею через усі Штати. Як мені культурно пояснила Сахметкаре, Сполучені Штати трохи більші, ніж це здається з мапи, зокрема тільки Техас є розміром з Україну, а до нього це ще треба доїхати. Слово за словом, було вирішено частину подорожі подолати двома літаками за маршрутом «Вашинґтон—Даллас—Ель Пасо». Все інше ви вже прочитали, а хто не прочитав, ось список постів внизу.
8. Каліфорнія:
А.) пустеля Мохаве, Долина Смерті, Окленд
Б.) Сан-Франциско: море, надземний транспорт, метро і міська електричка, деталі, Даунтаун і Сансет
7. Невада
6. Арізона: Нація Навахо, Canyon de Chelly, всяке різне, Monument Valley, Grand Canyon і однойменне село
5. New Mexico: природа і таке інше, руїни поселень індіанців пуебло
4. El Paso del Notre: вступ
А.) Ель Пасо: транспорт і деталі, місто
Кордон між США і Мексикою
Б.) Хуарез: місто, деталі і транспорт
3. Вашинґтон, ДК: федеральні будівлі, деталі, Арлінґтонський цвинтар, місто, метро і автобуси
2. Нью-Йорк
А.) Нью-Йоркське метро (New York City Subway)
Б.) Мангетен: деталі, будівлі та парк, Чайнатаун (Chinatown), Гарлем (Harlem) та міст у Бронкс
В.) Бруклін: вступ, дім Викофів та житлові будинки, міст метра та Вільямсбурґ
Г.) Бронкс (Bronx)
Ґ.) Залізниця: Вокзал Ґранд Сентрал, Пенсильванська станція та найшвидший у Штатах потяг
1. Рейк’явік: вступ, міські деталі, будинки, місто
Якщо юзати перехідник, то європейська техніка загалом працює. А от американські прилади згорять, якщо їх вставити в наші розетки (крім універсальних блоків живлення, на яких є емблема «СЄ», в лептопах зазвичай такі).
Чомусь дуже популярний саме такий вимикач:
Туалети. Вони безкоштовні скрізь, проблем з доступом немає:
Пісуари. Змиваються ось таким важелем:
У Ґранд Каньйоні туалет чомусь для ліліпутів:
Виявляється, блять, в США існував Комітет за припинення оплати за туалет. Якби такий комітет існував зараз, його членів назвали б «соціалістами», а інтернет вибухав би від постів про демонополізацію ринку послуг з транспортування людського гімна від дупи до каналізації. Але, це було не зараз, а в 70-х, тому в 1973 році Чікаґо став першим містом, що заборонило оплату за туалет. З часом таку заборону впровадили інша міста і штати, і зараз платних туалетів майже немає.
Стандартний американський унітаз має набагато більше води, ніж європейський. Точніше, у нас би це назвали «унітаз забився»:
Коли среш в такий туалет, гімняшка хлюпається в воду і плаває там, поступово розмокаючи. Коли натискаєш на злив, вода разом з сечею і гімном засмоктується, а потім унітаз заливається свіжою водою. Система незвична, до плюсів можна віднести відсутність необхідності користуватися йоршиком, бо слідів від гімна на унітазі не лишається.
Душ. Не знаю, чи це тільки в готелях, але душ завжди стаціонарний, вбудований в стіну. Я такий не люблю:
Якщо вам чомусь захочеться посміятися з інтелекту американців, увімкніть цей душ:
Ось я крутив крани в різні боки, але вдалося увімкнути лише кран, а не душ:
Якщо ви здогадається, як увімкнути цей душ, наступний challenge — це увімкнути гарячу воду. Це ніхуя не стандартизований дизайн крану для душа, в кожному місці з інтерфейсом доводилось розбиратися знову. Власне, я ніде не бачив у світі такого різноманіття кранів, як у США:
Щоб життя не здавалось малиною, один із цих кранів вмикається за годинниковою стрілкою, а інший проти.
Готелі і мотелі
Найбільш дешеві готелі в США — це славнозвісні мотелі, що знаходяться на з’їздах з автобанів або просто біля траси, якщо це локальна дорога. Це з’єдані між собою одноповерхові будиночки-номери, біля кожного з яких є стоянка для вашої автівки. Жральні чи іншого public space-у там немає.
Розмову про вільний номер у США прийнято починати з кредитки і паспорта, якщо заброньовано через онлайнові системи, треба ще й та картка, на яку здійснено бронювання. Prepaid у більшості випадків, але не завжди.
Сніданок дуже рідко входить у вартість, інтернет 50/50, загалом правило таке ж, як і для Європи: чим пафосніше місце і чим дорожчий готель, тим більше додаткових оплат. У готелів для простих людей зазвичай все ок і кавоварка в номері.
Ось так ввічливо просять не пиздити подушки:
Їжа
З одного боку, континентальний сніданок — це усталений вираз у англійській мові, як антонім до англійського, острівного сніданку. З іншого трохи смішно звучить це словосполучення на американському континенті.
Майже завжди у ресторації подають воду з лимоном і льодом. Похуй, яка погода за вікном, –5, сніг і вітер, все одно спершу принесуть холодну воду з льодом.
Найкраща американська їжа — це мексиканська. Із чисто американської їжі їсти можна бургери, вони тут охуєнні й не мають нічого спільного із гамбурґерами в Європі (ну крім відомого закладу в Гамбурзі — там бургери саме в американському стилі), зокрема тих з фастфудів.
Їдальні для православних тут називаються дайнерами (diner), такі є в кожному селі, там зазвичай дешево і сердито. Порції кінського розміру, можна реально їсти один раз на день. Те, шо вони називають «аппетайзером», для мене це основна страва, яку я ледве подужав. У мексиканців ще гірше: вони спершу приносять свої охуєнні чіпси з соусом, які поповнюються безлімітно і безкоштовно, а потім вже основні страви. А чіпсів ти вже, блять, нахавався.
Все, що стосується рідини, теж поповнюється в нескінченість без додаткової оплати, зокрема це стосується чаю і кави.
По грошах, ну мені після Німеччини воно все дешево здається, навіть Мангетен. Якщо ходити в православні непафосні місця, то не збанкрутуєте.
Бухло на території резервації навахо заборонено, до речі, тому випити можна лише безалкогольне пиво. Не тому, шо в них шаріат, а бо немає у індіанців імунітету, і вони швидко стають алкоголіками. В усіх інших місцях можуть спитати айді, бо наливають лише з 21 року, і це енфорситься. Утім, для мене є загадкою, як американці бухають, якщо скрізь можна переміщуватися лише на автівці.
Чайові. Свою думку про чайові я висловлював колись. Ну, тут це все зовсім інакше організовано, тому це називається не чайові, а «оплата за обслуговування». В деяких місцях, переважно на східному узбережжі, цю оплату автоматично включають у рахунок (18%), у деяких включають лише для великих компаній, а в більшості випадків цю оплату треба здійснювати вручну, для чого на всіх чеках є відповідне поле «Tip» та «Total». Незважаючи на те, що картки приймають скрізь, а працівнику в принципі похуй, кругла сума чи ні, я за німецькою звичкою в Total вписував округлену суму, а потім мучався, вираховуючи, скіки ж це має бути чайових.
Люди
Люди такі, як і скрізь: у великих містах вони злі, на півдні, в маленьких містечках дуже привітні. Найліпші люди в селах. Є доволі поширений міф про високий темп життя у мегаполісах. Насправді нічого подібного не існує: просто коли витрачаєш купу часу на банальний доїзд з однієї точки міста в іншу, ти прискорюєшся автоматично, шоб хоч якось це компенсувати. Темп життя від цього не зростає.
Американську англійську я розумію набагато ліпше, ніж британську або, Боже збав, австралійську (утім, з останньою вже легше).
З криміналом якось не стикався: усі місця, які ми проїжджали, були безпечні. Утім, у автівці двері пасажира не відчинялися від електронного ключа, тре було щоразу відчиняти двері водія і натискати всередині кнопку, типу для безпеки. Це дратує.
Корисні поради
Ну, якщо підсумувати цю поїздку, то я б сюди ще повернувся: тут дуже багато крутої природи. Загалом, Штати доволі добрі в плані співвідношення дикості (в смислі wilderness) і якоїсь передбачуваності: якщо трапиться якась біда, добрі люди допоможуть, і на мєнтів можна покластися в принципі. Один раз тіки виїбали нам мозок у Бейкерсфілді в південній Каліфорнії: була у них там вночі, блять, «акція з перевірки водійських посвідчень», WTF?? Ну, але то дрібниці, перевірили посвідчення, виїбали мозок і відпустили.
Дуже раджу дивитися прогноз погоди: як ви могли помітити з фоток, погода тут дуже неочікувано різна, можуть бути екстремальні температури, а ще всяка хуйня типу торнадо і ураганів. Європа в цьому плані стабільніша, а тут треба вважати. Корисно, їдучи до якогось національного парку, зайти на nps.gov і почитати Alerts для вашого парку: там є корисна інфа, а ще телефон, на який можна зателефонувати й уточнити про погоду, про те, які дороги перекрито тощо.
А, ще, більшість національних парків після заходу сонця зачиняється. Прямо шлагбауми опускають на дороги, шо хуй виїдеш, тому треба вважати. Ґранд Каньйон цілодобовий, Долина Смерті теж, решту варто подивитися перед поїздкою, щоб не застрягнути там до ранку.
Оренда автівки для нерезидентів США суттєво дешевша, ніж для резидентів, а ще нерезидентам автоматично включають в ціну каско (Loss Damage Waver), тоді як для резидентів це коштує окремих грошей. Крім того, ціни суттєво відрізняються при оренді на летовищі і в місті. Ну, в Європі то теж є оплата за комфорт оренди на летовищі, але в Штатах різниця була баксів так у 500. Із позитивного: а) бензин продали мені за нормальною ціною, тому машину повернув з пустим баком, не турбуючись про те, де її, блять, заправити, бо в Європі за це беруть потрійну ціну; б) на картці нічого не блокують під час оренди.
Статистика і всі дописи про США
Всього за два тижні наїздили близько 6400 км, з них 370 км залізницею, 2800 км літаком і 3230 км автівкою, не рахуючи поїздок місцевим громадським транспортом та пішки.
Початковий план був... Емм, ну початкового плану не було, хотілося відвідати обидва узбережжя, Ель Пасо/Хуарез, і якісь гарні гори в Юті-Колорадо-Арізоні. Машину хотів початково брати у Вашинґтоні й хуярити нею через усі Штати. Як мені культурно пояснила Сахметкаре, Сполучені Штати трохи більші, ніж це здається з мапи, зокрема тільки Техас є розміром з Україну, а до нього це ще треба доїхати. Слово за словом, було вирішено частину подорожі подолати двома літаками за маршрутом «Вашинґтон—Даллас—Ель Пасо». Все інше ви вже прочитали, а хто не прочитав, ось список постів внизу.
8. Каліфорнія:
А.) пустеля Мохаве, Долина Смерті, Окленд
Б.) Сан-Франциско: море, надземний транспорт, метро і міська електричка, деталі, Даунтаун і Сансет
7. Невада
6. Арізона: Нація Навахо, Canyon de Chelly, всяке різне, Monument Valley, Grand Canyon і однойменне село
5. New Mexico: природа і таке інше, руїни поселень індіанців пуебло
4. El Paso del Notre: вступ
А.) Ель Пасо: транспорт і деталі, місто
Кордон між США і Мексикою
Б.) Хуарез: місто, деталі і транспорт
3. Вашинґтон, ДК: федеральні будівлі, деталі, Арлінґтонський цвинтар, місто, метро і автобуси
2. Нью-Йорк
А.) Нью-Йоркське метро (New York City Subway)
Б.) Мангетен: деталі, будівлі та парк, Чайнатаун (Chinatown), Гарлем (Harlem) та міст у Бронкс
В.) Бруклін: вступ, дім Викофів та житлові будинки, міст метра та Вільямсбурґ
Г.) Бронкс (Bronx)
Ґ.) Залізниця: Вокзал Ґранд Сентрал, Пенсильванська станція та найшвидший у Штатах потяг
1. Рейк’явік: вступ, міські деталі, будинки, місто
